До змісту

ЕКОНОМІКА

І. В. Юрко,
доцент кафедри комерційної діяльності та підприємництва Полтавського університету економіки і торгівлі

ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГУ

У статті розглядається проблема організації планування торговельної діяльності підприємств і організацій системи споживчої кооперації. Ринкова економіка вимагає нових підходів до методології складання планів торговельних підприємств. Використання маркетингового підходу в поєднанні з формою зустрічного планування дасть можливість підвищити рівень управління кооперативними підприємствами

Ключові слова: планування, маркетинг, торгівля, споживча кооперація.

В статье рассматривается проблема организации планирования торговой деятельности предприятий и организаций системы потребительской кооперации. Рыночная экономика требует новых подходов к методологии составления планов торговых предприятий. Использование маркетингового подхода в сочетании с формой встречного планирования даст возможность повысить уровень управления кооперативными предприятиями.

Ключевые слова: планирование, маркетинг, торговля, потребительская кооперация.

The problem of organization of planning of trade activity of enterprises and organizations of the system of consumer co-operation is examined in the article. A market economy requires the new going near methodology of drafting of plans of trade enterprises.  The use of marketing approach in combination with the form of the meeting planning will be given by possibility to promote a management level co-operative enterprises.

Keywords: planning, marketing, trade, consumer co-operation.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні в умовах становлення ринкових засад управління в економіці висувають нові вимоги до системи галузевого планування і потребують адаптації його до реалій сьогодення. Поява великого розмаїття організаційно-правових форм підприємств, посилення конкуренції з їхньої сторони обумовили потребу в широкому розвитку ініціативи і підприємництва в кооперативних організаціях і підприємствах. Відповідно до цього змінюється і тактика комерційної діяльності на товарному ринку.

Необхідність самостійного вирішення питань комерційної діяльності  потребує як розуміння задач, що стоять перед кожним спеціалістом кооперативної системи, так і прийняття обґрунтованих рішень на основі грамотного підходу, що можливі тільки через оволодіння організаційно-економічними аспектами планування торговельної діяльності.

Керівники підприємств і організацій споживчої кооперації не повною мірою використовують планування як один із найважливіших інструментів ефективного управління економічним і соціальним розвитком тому, що загальноприйняті методичні підходи, що застосовувались у споживчій кооперації в адміністративно-командній системі, вже застаріли, а адаптовані до ринкових умов господарювання методики ще перебувають у стадії розробки. Все це обумовлює актуальність теми наукового дослідження.

Мета статті: на основі аналізу стану планової роботи в торговельних організаціях і підприємствах кооперативної системи запропонувати основні напрямки її удосконалювання за допомогою використання маркетингового підходу. Предметом дослідження стала сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, пов'язаних з процесом планування торговельної діяльності на товарному ринку, методичне обґрунтування механізму складання торговельних планів для удосконалення комерційної діяльності на рівні районної ланки.

У період переходу від планової до ринкової економіки була ліквідована загальнодержавна планова система, що використовувала директивну форму планування. Результатом цього стало поглиблення протиріччя між планомірністю на підприємствах і фактичною анархією в масштабі країни. На підприємствах споживчої кооперації у цей час рівень планування також знизився, що пояснюється довготривалим використанням лише централізованої системи планування, що не давала бажаного результату в ринкових умовах господарювання, а також частково людським фактором, тобто недостатньою підготовленістю керівників та спеціалістів підприємств до індикативного планування.

Проте кооперативна система має багаторічний досвід складання тактичних і стратегічних планів, зокрема п'ятирічних і річних. Тому при переході до ринкової економіки виникло цілком слушне питання про спадкоємність широко відомих в українській економіці систем і методів планування соціально-економічного розвитку підприємств і нової індикативної форми планування.

У період становлення ринкових відносин керівництво деяких облспоживспілок внутрішньогосподарське планування замінило бізнес-плануванням. Проте багаторічна практика підтвердила не тільки можливість, але й необхідність спільного існування цих систем планування в кооперативних організаціях. Ці види планів не замінюють, а доповнюють один одного. Перехід в нинішній час до індикативної форми планування підсилює його значимість в діяльності господарюючих суб’єктів і нині на кооперативних підприємствах це все більше розуміють.

Основними чинниками зростаючої ролі планування в умовах сучасного ринкового господарства є мінливість зовнішнього середовища; розширення напрямів діяльності кооперативних підприємств; комплексність господарських  завдань, що стоять перед кооперативною системою; зростаюче значення часу; обмеженість ресурсів; забезпечення рентабельності витрат і капітальних  вкладень, особливо в умовах економічної кризи; необхідність отримання фінансування для досягнення цілей.

Дослідження показали, що все більше розуміння необхідності і значення планування для розвитку системи знаходить серед керівників та спеціалістів районної ланки. Проте в переважній більшості райспоживспілок використовуються методи екстраполяції та експертних оцінок, суть яких полягає в тому, що тенденції розвитку підприємств в минулому поширюються на їх майбутнє з кореляцією на висновки керівників, що ґрунтуються на їх професійному, науковому, практичному досвіді в торговельній галузі та вмінні вірно оцінити важливість і значення тенденцій в господарській діяльності, значимість того чи іншого процесу або явища. Весь процес планування зосереджений на планово-економічній службі райспоживтовариства з погодженням основних показників з керівництвом районної ланки и захистом планових показників в облспоживспілці. При певних перевагах (оперативність, гнучкість, комплексність) такі методи мають суттєві недоліки, головними з яких є деяка суб’єктивність та ігнорування маркетингового підходу в процесі планування торговельної діяльності.

Суб’єктивізм загрожує трьома основними причинаминевдач планування:

На відміну від існуючої системи планування при розробці плану на основі маркетингу відсутнє припущення про те, що майбутнє неодмінно повинно екстраполюватися з минулих тенденцій розвитку. Основою планування виступає аналіз перспектив розвитку торговельних підприємств з визначеними допущеннями про зміни на ринку товарів.

Ігнорування маркетингових підходів в плануванні призводить до збільшення незадоволеного попиту населення, втрату ринкових позицій, зменшення товарообороту і, як результат, погіршення фінансових показників. І навпаки, планування торговельної діяльності на засадах маркетингу дозволяє розробляти комплекс взаємопогоджуваних заходів в області товарної, цінової, збутової і стимулюючої політики з урахуванням можливої реакції конкурентів. Таке планування має певні переваги:

Не маючи фінансових і організаційних можливостей проводити маркетингові дослідження споживачів, кооперативні організації і підприємства повинні використовувати таку форму організації планової роботи як зустрічне планування. За даної форми вище керівництво райспоживспілки формулює цілі та основні завдання для реалізації. Ця інформація за організаційною вертикаллю доводиться до безпосередніх виконавців – завідувачів магазинів та продавців. Усі вони залучаються до формування проекту плану, який передається „нагору” для розгляду та затвердження. В разі корегування вищим керівництвом планових показників, проект торговельного плану знов передається „вниз” для ознайомлення. Таким чином, узгодження відбувається до моменту затвердження плану керівництвом райспоживспілки.

Дана форма є найбільш ефективною, тому що найкраще ринкову ситуацію в конкретному населеному пункті знають продавці, що обслуговують місцеве населення. Виходячи з маркетингового підходу, саме продавці повинні володіти інформацією про вподобання покупців, про чинники, що впливають на попит місцевого населення, економічні та демографічні фактори, що формують товарооборот (кількість та структуру населення, розмір доходів, значимі події в селі, що можуть збільшити продаж товарів магазином), про наявність та характер конкурентів. Враховуючи комплексний підхід до ринкових факторів та наявності власних ресурсів, таке планування дасть змогу ефективно використовувати переваги маркетингу в торговельній діяльності, гнучко реагувати на зміни попиту.

Ще однією перевагою зустрічного планування є використання творчого потенціалу персоналу райспоживспілки, посилення його значимості в діяльності торгового підприємства, сприяння раціональному використанню ресурсів, підвищення ефективності роботи підприємства споживчої кооперації.

Планування, засноване на партисипативному принципі (активна участь усього персоналу), фактично дозволяє кожному працівнику приймати участь в управлінні підприємством, а через це усвідомити роль своєї діяльності в загальному успіху організації, а також значення ефективної роботи всього підприємства для його особистих інтересів. Кожен працівник за таких умов краще розуміє цілі організації, отримує більш глибокі знання різних сторін її діяльності. Плани підприємства стають особистими планами працівників, зміцнюється кооперативний дух персоналу. Це покращує результати його роботи, полегшує процес обміну внутрішньою інформацією на підприємстві.

Працівники, що приймають участь у плануванні мають змогу проявити свою ініціативу, у них з'являються нові навички та знання, розширюється горизонт їхніх особистих можливостей. Торговельне підприємство додатково виграє від ініціативності та зацікавленості персоналу в своїй роботі та в успіху підприємства.

Велике значення при цьому має правильна організація партисипативного планування. В кооперативній організації участь персоналу в процесі планування може бути заснована на безпосередніх контактах між керівництвом, економістами та продавцями. У будь-якому разі керівництво повинне знайомити персонал із цілями підприємства, забезпечувати його достовірною та повною інформацією.

Зустрічне планування вимагає від фахівців райспоживспілок як розвивати власне економічне та управлінське мислення, так і постійно організовувати навчання та підвищення кваліфікації підлеглих працівників торговельних підприємств для оволодіння системою спеціальних знань у галузі планування торговельної діяльності та маркетингу.

Таким чином, в умовах ринкової економіки планування діяльності кооперативних торговельних підприємств стає необхідною складовою для приведення діяльності у відповідність до вимог ринку. Планування на основі маркетингу забезпечить її підприємствам та організаціям основу для прийняття правильних комерційних рішень та знижує ризик, сприяє пошуку найбільш ефективних напрямів дій.

Для підприємств і організацій споживчої кооперації районного підпорядкування, на наш погляд, найбільш привабливим є метод зустрічного планування. З одного боку такі плани дадуть можливість централізованого управління і формалізації системи планування (обов’язкові для магазинів планові документи, періодичність та строки їх розробки, наявність єдиного методичного забезпечення процедури планування). З іншого боку, при зустрічному плануванні є можливість їх гнучко корегувати при виникненні потенційно небезпечних ринкових ситуацій та стимулювати персонал до творчої праці і зацікавленості в кінцевих результатах кооперативного підприємства.


Література
  1. Планування в підприємствах і організаціях споживчої кооперації: стан і перспективи розвитку: Монографія. / Іванова В. В., Сидоренко-Мельник Г. М., Фастовець А. А., Юрко І. В. / За редакцією доц.А. А. Фастовець. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. – 157 с.
До змісту