До змісту

МІЖНАРОДНА КООПЕРАЦІЯ

А. О. Пантелеймоненко,
доктор економічних наук, професор Полтавського університету економіки і торгівлі

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТОВАРИСТВА ВЗАЄМНОГО СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВІ КООПЕРАТИВИ: СУТНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ І ЗНАЧЕННЯ

У статті відображено сутність організації, зміст діяльності та тенденції розвитку некомерційних організацій страхового ринку західноєвропейських країн, що представлені у формі товариств взаємного страхування та страхових кооперативів. Зосереджена увага на перспективності використання такого досвіду в українській практиці. 

Ключові слова: товариства взаємного страхування, страхові кооперативи, страхові послуги, ринок страхових послуг, демутуалізація.

The article reflects the essence of organization, content activities and trends of non-profit organizations in the insurance market in Western European countries, represented in the form of mutual insurance companies and insurance cooperatives.Focus on the prospects of using this experience in Ukrainian practice.

Key words: mutual insurance companies, insurance cooperatives, insurance services, insurance services market, demutualization.

Широко відомо, що ринок страхових послуг є одним із важливих елементів ринкової інфраструктури. У світовій економіці він виконує надзвичайно важливу роль. Наявність досконалого страхового ринку сприяє підвищенню стійкості фінансової та економічної систем і забезпечує сталий розвиток суспільства.

Та, на жаль, це ще не притаманно сучасній українській практиці. Для більшості вітчизняних користувачів страхових послуг очевидною є необхідність перегляду філософії страхового ринку. Така потреба пояснюється тим, що значна частина з існуючих комерційних страхових компаній, маючи на меті отримання максимального прибутку від страхових операцій вдаються до зловживань, користуючись недосконалістю українського законодавства. Типовим проявом цього є необґрунтоване заперечення страхових випадків, навіть з боку провідних компаній. Таке ставленням до клієнта-споживача формує недовіру населення до страхового бізнесу, відтісняє на другий план справжнє значення страхування для суспільства.

Вирішення цієї складної проблеми можливе за умови «демократизації» вітчизняного ринку страхових послуг, появи в українській практиці товариств взаємного страхування та спеціалізованих кооперативів. Через це дедалі актуальнішими стають дослідження зарубіжного досвіду щодо функціонування названих страхових організацій, в основу організації і діяльності яких покладено принцип взаємодопомоги. Саме ця обставина й обумовила вибір теми даної статті.

При цьому зауважимо, що у результаті пошуку відповідних публікацій вітчизняних учених не виявлено жодної роботи, яка б безпосередньо висвітлювала досвід країн Західної Європи щодо некомерційного страхування. До публікацій, що є дотичними до названої теми, можна віднести статті П. А. Стрельбіцького «Товариства взаємного страхування: зародження, розвиток, становлення» (2003 р.) [1] К. М. Твердомед «Кооперативне страхування в Україні в період непу (1921 –1929)» (2003 р.) [2] та С. А. Навроцького «Розвиток товариств взаємного страхування в АПК» (2004 р.) [3].

Беручи до уваги таку ситуацію, можна сформулювати мету статті: на основі наявних джерел здійснити аналіз так званого сектору взаємодопомоги західноєвропейського ринку страхових послуг, представленого товариствами взаємного страхування та страховими кооперативами, а також враховуючи узагальнений досвід, обґрунтувати перспективність упровадження названих організаційно-правових форм (у їх класичному вигляді) в українську практику.

Основою методологічного інструментарію даного дослідження, можна вважати методи аналізу синтезу, застосовані для найбільш ефективної реалізації поставленої мети.

Аналіз діяльності товариств взаємного страхування та страхових кооперативів, що упродовж тривалого часу успішно функціонують у країнах Західної Європи, доцільно розпочати із загальної характеристики ринку страхових послуг. Передусім слід зауважити, що страховики та страхові посередники у так званих промислово розвинутих країнах світу представлені широким спектром організацій (див. рис. 1) [1].

Рис. 1. Організаційно-правові форми, що діють на ринку страхових послуг [5] (авторська розробка)

У окремо взятих країнах склалася власна практика застосування організаційно-правових форм страховиків.  Наприклад, у Німеччині переважають акціонерні товариства, у Франції – товариства взаємного страхування, у Великобританії поряд із страховими корпораціями функціонують асоціації взаємного страхування. Надійні позиції на страховому ринку Великобританії посідають страхові посередники, що представлені в організаційних формах товариств і приватного підприємництва. В Італії й Іспанії широко практикується кооперативне страхування, у Німеччині, Великобританії, Франції функціонують страхові компанії за участю державного капіталу (наприклад, «Гермес» – у Німеччині, «Кофасе» – у Франції), діяльність яких в основному обмежується зовнішньоекономічною сферою [6].

Загалом, у країнах Західної Європи функціонує більше 7тис. ліцензованих страховиків [7]. Віддаючи належне важливості страхових організацій, що є типовими формами бізнесу, зосередимо увагу на особливостях організації і діяльності товариств взаємного страхування та страхових кооперативах. Передусім зазначимо, що товариство взаємного страхування (англ. - Mutual Insurance Company; нім. - Gesellschaft zur gegenseitigen Versicherung) - страхова організація некомерційного типу, тобто така, що не переслідує мету отримання прибутку. Це господарюючий суб'єкт регіонального, національного та міжнародного страхового ринку. який є об'єднанням фізичних або юридичних осіб, що створене на підставі добровільної угоди між ними для страхового захисту своїх майнових інтересів [8].

Завдання товариств взаємного страхування полягає в наданні членам-пайовикам об’єднання найбільш якісних послуг зі страхування за прийнятну ціну. Перевищення доходів над витратами товариства йде в першу чергу на поповнення резервного фонду. Надлишки, накопичені за звітний період діяльності товариства (як правило протягом року), за рішенням загальних зборів, можуть також використовуватись на поповнення страхових внесків членів, а збитки відшкодовуються за рахунок збільшення страхових внесків. Розподіл суми чистого доходу серед членів товариства взаємного страхування здійснюється пропорційно до їх вкладів у той чи інший фонд (тобто проводяться кооперативні виплати). Солідарна відповідальність членів товариства обмежується межами їхньої страхової суми [9,10]. Вищим органом управління товариства взаємного страхування є загальні збори членів, які для постійного нагляду за діяльністю товариства обирають правління та раду [11]. У Західній Європі функціонує понад 2 тис. товариств взаємного страхування [12].

Паралельно з ними функціонують і страхові кооперативи. Згідно з існуючими у економічній літературі визначеннями, можна сформулювати таке: страхові кооперативи  (англ. – insurance cooperatives) – це об’єднання осіб, організоване для забезпечення покриття застрахованих ризиків, що формують фонд виплат за рахунок пайових внесків і діють на неприбутковій основі [13]. Беручи до уваги вищезазначене, зауважимо, що за своєю економічною природою названі кооперативи є дуже близькими до товариств взаємного страхування. При цьому слід зазначити, що кількість страхових кооперативів на західноєвропейському ринку страхових послуг значно менша, ніж товариств взаємного страхування. Проте, складно встановити реальну кількість названих кооперативів. Як правило, в опублікованих звітах та статистичних документах, обидві з названих організаційно-правових форм подають єдиною узагальненою цифрою.

Про популярність названих страхових організацій серед населення свідчать дані про частку ринку, що вони займають. Згідно аналітичних матеріалів, опублікованих Асоціацією товариств взаємного страхування та страхових кооперативів Європи (Association of Mutual Insurers and Insurance Cooperatives in Europe; AMICE; об’єднує 120 організацій-членів з 17 країн), першість серед країн Західної Європи тримають Нідерланди, Фінляндія та Австрія (див. табл. 1) [14].

Загальне уявлення про механізм функціонування сучасних західноєвропейських товариств взаємного страхування і страхових кооперативів можна сформувати за допомогою рис. 2.

Рис. 2. Орієнтовний механізм функціонування західноєвропейських товариств взаємного страхування та страхових кооперативів. (авторська розробка) [15]

Перестрахування – це ризик страхової виплати (страхового відшкодування), прийнятий на себе товариством взаємного страхування, або страховим кооперативом, може бути застрахований у іншого страховика, який має відповідну ліцензію.

Таблиця 1

Зведені дані про частку ринку, охоплену західноєвропейськими товариствами взаємного кредиту і страховими кооперативами, у тому числі членами AMICE (станом на 1.05.2008 р.) [16,17]

Країна

Охоплена частка ринку (у %)

Членів AMICE

Охоплена частка ринку (у %)

Члени ЄС

Австрія

60

3

1,5

Бельгія

20

9

18

Великобританія

10

5

1

Греція

5

1

1

Данія

45

9

20

Ірландія

5

-

-

Італія

20

3

6,5

Іспанія

35

10

8,7

Люксембург

15

?

5

Німеччина

40

28

30

Нідерланди

90

10

60

Португалія

5

2

0,5

Фінляндія

75

4

20

Франція

40

30

30

Швеція

50

3

37

Кандидати у члени ЄС («EU-15»)

Болгарія

-

-

-

Естонія

4

-

-

Кіпр

-

-

-

Латвія

-

-

-

Литва

-

-

-

Мальта

-

-

-

Польща

8

2

5

Румунія

20

-

-

Словаччина

35

-

-

Словенія

18

1

18

Угорщина

20

2

2,5

Чеська Республіка

25

-

-

Країни «new MSt»

Норвегія

40

-

-

Швейцарія

10

3

9,8

Названі страхові організації мають аналогічну структуру органів самоуправління. І у товариствах взаємного страхування, і страхових кооперативах вищим органом управління є загальні збори членів. Для здійснення координації діяльності вони обирають правління, спостережну раду та ревізійну комісію. Реалізацію статутних положень і завдань організації здійснюють наймані працівники (рис. 3).

Рис. 3. Структура органів управління західноєвропейських товариств взаємного страхування та страхових кооперативів

Характеризуючи сучасні товариства взаємного страхування і страхові кооперативи, слід зазначити, що ці організаційно-правові форми не мають суттєвих відмінностей в організації та діяльності. До них можна віднести хіба що радіус дії. Так, товариства взаємного страхування, як правило, поширюють свою діяльність на більші території, а окремі з них орієнтуються сьогодні на охоплення зарубіжних ринків страхових послуг.

Очевидно, що одним із найважливіших питань діяльності названих страхових організацій, на які слід звернути особливу увагу, є спектр послуг. Саме він і визначає, до якої категорії належить товариство взаємного страхування або страховий кооператив – до універсальних чи спеціалізованих. Їх послуги традиційно поділяють на дві основні групи – продукти щодо страхування життя та інші, що не пов’язані з ним (так звані non-life).

Серед універсальних товариств взаємного страхування і страхових кооперативів у Західній Європі можна назвати безліч тих, що мають багату історію і традиції. До таких належить один із найстаріших у Європі швейцарський кооператив  «Mobiliar»,  що розпочав свою діяльність  ще у 1825 р. під назвою «Schweizerische Mobiliar-Assekuranzkasse» («Швейцарський фонд страхування майна»). Згідно з його статусом страхові внески могли сплачуватись його учасниками у натуральній формі, тобто сільськогосподарськими продуктами: овочами, яйцями, шинкою та іншими, що могли бути швидко реалізованими. У лютому 1826 р. товариство переїхало до Берну і було перейменоване на «Schweizerische Gesellschaft zur gegenseitigen Versicherung des Mobiliars gegen Brandschaden» («Швейцарське товариство взаємного страхування майна від збитків, отриманих у результаті пожежі»). З цього часу товариство стало функціонувати на кооперативних засадах [18]. Першим президентом кооперативу став Карл Антон фон Лербер, фон Арнекс, один із ініціаторів його створення. Протягом кількох років кооператив уже мав своїх місцевих агентів практично в усіх населених пунктах Швейцарії [19]. На початку ХХ ст. «Mobiliar» поряд із страхуванням майна від пожеж першим у регіоні почав страхувати будівництво. А вже з 1916 р. кооператив уже мав широкий спектр послуг щодо промислового страхування [20].

Говорячи про універсальність «Mobiliar», слід згадати і той факт, що протягом 60-70-х рр. ХХ ст. ним було впроваджено важливі для членів-автовласників продукти, зокрема, каско та автоцивільне страхування. Протягом 1980-х р. широкої популярності набуло страхування життя та судових витрат. Прикладом прогресивної політики кооперативу щодо новітніх технологій стало й відкриття 1 січня 1998 р. для зручності користувачів послуг центру інформаційного обслуговування («Mobi24»), орієнтованого на екстрену консультаційну допомогу у надзвичайних ситуаціях, у тому числі пов’язаних із автотранспортними аваріями [21].

Однією з найважливіших подій у житті «Mobiliar» є його вступ, наприкінці 1998 р., до Європейського альянсу провідних фінансових і страхових установ – «Eureko» [22]. Не менш важливою подією стали кооперативні виплати членам-страхувальникам, у розмірі 100 млн. франків, здійснені кооперативом у 2001 р., з нагоди 175-річчя його діяльності.

Проте початок ХХІ ст. збігся із кризою на фондовому ринку. За результатами 2001-2002 рр. «Mobiliar» мав суттєві збитки. Складний фінансовий стан змусив призупинити великий проект пенсійного страхування [23]. Та вже у 2003 р. кооператив продовжив упровадження нових послуг, серед яких слід згадати страхування договірних умов, що є надзвичайно важливим для ведення приватного бізнесу [24].

Щодо сучасного фінансового стану «Mobiliar» в умовах світової фінансово-економічної кризи, то слід підкреслити його стабільність і позитивні результати діяльності. Він залишається потужною фінансовою установою. Консолідований власний капітал «Mobiliar» у 2009 р. становив 2 927,1 млн. швейцарських франків [25]. Станом на 1 січня 2010 р. названий страховий кооперативів «записав» страхових премій на суму 2 930 млн. швейцарських франків. Його успішну роботу забезпечують близько 3 600 співробітників [26].

Продовжуючи загальну характеристику особливостей діяльності організацій страхової самодопомоги, звернемо увагу на специфіку спеціалізованих товариств взаємного страхування і універсальних страхових кооперативів, що мають місце і успішно діють на західноєвропейському ринку страхових послуг. З огляду на особливе значення останніх для сучасної української практики, зокрема орієнтованих на медичне страхування та страхування в аграрному секторі, зосередимо увагу саме на їх характеристиці.

Передусім зазначимо, що діючі в Україні так звані лікарняні каси є прообразом товариств взаємного страхування та страхових кооперативів. Відіграючи важливу соціальну функцію, вони, на жаль, ще далекі від досконалої діяльності. Саме тому західноєвропейський досвід, набутий протягом тривалого періоду часу має бути врахованим в українській практиці.

У цьому контексті особливо доречними є результати досліджень сучасного німецького вченого Ральфа Раденмахера. Сутність і переваги кооперативної моделі медичного страхування наочно демонструє запропонована ним порівняльна схема (рис. 4). Якщо партнерсько-агентська (комерційна) модель включає посередницькі ланки «партнер» і «агент», то кооперативна діє «напряму». Як експерт з кооперативного страхування, згаданий учений-економіст наголошує на потенціалі кооперативної моделі для «країн з ринковою економікою, що розвивається» [27]. Ії актуальність особливо посилюється в умовах світової фінансово-економічної кризи.

Рис. 4. Функції партнерів і агентів та кооперативу у сучасних моделях мікрострахування (на прикладі страхової медицини) [28]

Особливості організації і діяльності товариств взаємного страхування та страхових кооперативів у галузі медичного страхування проілюструємо на прикладі «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» (Німеччина). Названа організація була заснована 15 вересня 1934 р. у Берліні, як «товариство взаємного страхування для незастрахованих осіб» [29]. За короткий час своєї діяльності товариство  застрахувало 20 570 осіб [30].  Вже через два роки воно стало потужною страховою організацією, що мала 14 районних адміністрацій і 52 філії. На початку 1936 р. членів «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» обслуговувало 195 працівників. У 1948 р. у результаті політичної напруженості у відносинах між Східним і Західним Берліном товариство перенесло свою штаб-квартиру з Берліна до Штутгарта.

У ході аналізу діяльності «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» привертає інтерес хронологія процесу розширення спектра послуг.  Так, у 1952 р. від простих продуктів суто медичного страхування, , товариство перейшло до нових і не менш важливих. Воно, зокрема, запропонувало нову послугу - «страхування ризику захворювання за віком» (станом на 12.31.2002 р. у спеціальному фонді було накопичено 76 млрд. євро). А вже у 1957 р. назване товариство взаємного страхування почало широко практикувати страхування життя. Слід також згадати, що у 1999 р., поряд із основною діяльністю щодо страхових послуг «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» започаткувало надання докладних консультацій і вичерпної інформації з питань охорони здоров’я, профілактики та раннього виявлення захворювань. У тому таки 1999 р. товариство організувало сім сервісних центрів, орієнтованих на швидке обслуговування осіб пов’язаних із бізнесом. А із 1 жовтня 2001 р. «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» заснувало спеціальну телефонну інформаційну службу для надання експрес-інформації.

Сьогодні, незважаючи на негативні прояви світової фінансової кризи, назване товариство взаємного страхування продовжує успішно розвиватися. Так, його власний капітал у 2009 р. становив 178,4 млн. євро  (проти 148,4 млн. євро у 2007 р.)  Про міцні позиції на ринку страхових послуг свідчить і динаміка зростання кількості співробітників (рис. 5).

Рис. 5. Динаміка зростання кількості співробітників «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» [31,32]

Згідно з діючим статутом «Hallesche Krankenversicherung auf Gegenseitigkeit» спеціалізується на «страхуванні здоров’я та медичної допомоги у всіх його формах…» [33]. Члени товариства керуються традиційним принципом взаємного страхування. Названа організація також може надавати медико-санітарну допомогу та здійснювати перестрахування. Вона також має право на участь у іншій медичній страховій установі та формуванні банківських та інших фінансових продуктів [34].

Західноєвропейський досвід кооперативного страхування має велике значення і для розвитку аграрного сектора України. Ще на початку ХХ ст. досвід кооперативного страхування худоби, посівів і врожаю став предметом глибокого вивчення вченими-аграрниками й активно обговорювався широкими колами прогресивної громадськості. Так, видатний учений-кооператор О. В. Чаянов під впливом вражень від зарубіжних поїздок присвятив цьому важливому питанню кілька своїх праць. Зокрема, у 1913 р., були опубліковані його книги «Страхование скота во Франции» і «Кооперативное страхование скота», а також дві статті «Кооперативное страхование скота» [35]. та «Кооперативные вопросы на общеземском съезде по страхованию скота» [36].

Підкреслюючи особливу роль кооперативного страхування «у справі відтворення і збереження капіталів селянського господарства», вчений зазначав: «…існують такі галузі лиха, стосовно яких механічна робота великих комерційних страхових компаній виявляється малопридатним методом вирішення страхової проблеми» [37]. Майже через сто років сказане вище не втратило своєї актуальності. Розглядаючи західноєвропейський досвід, слід згадати, що першість у страхуванні аграрного сектора тривалий час тримали Франція і Бельгія. Кооперативне страхування худоби, посівів і урожаю традиційно застосовувалось і в інших країнах Західної Європи, передусім Швейцарії, Німеччині, Італії та Іспанії.

Яскравим прикладом кооперативних традицій у аграрному секторі економіки є діяльність страхового кооперативу містечка Картаусе Іттінген  (кантон Тургау; північна Швейцарія). Його було засновано 18 травня 1901 р. з ініціативи «далекоглядних фермерів-свиноводів, які мали значні збитки від втрати тварин через епідемічні захворювання у попередні роки» [38]. Крім взаємного страхування кооператив мав сприяти ветеринарному обстеженню, здійсненню профілактичних заходів щодо утримання свиней, які були у господарствах членів, а також наданню фермерам спеціальних знань, необхідних у їх професійній діяльності.

При цьому зауважимо, що основна ідея кооперативного страхування свиней, як і понад сто років тому незмінно залишається завданням названого страхового кооперативу. Нині до його складу входить близько 50 фермерів. Страховий фонд становить близько 1,5 мільйона швейцарських франків. Кооператив традиційно гарантує своїм членам максимальну прозорість діяльності, об’єктивність при визначенні страхового випадку, хоч і не найвищу, у порівнянні з приватними компаніями, суму страхових виплат. За словами голови правління кооперативу Пола Оберхенслі: «Незважаючи на агресивний маркетинг зовнішнього середовища», фермери-члени кооперативу вбачають необхідність у функціонуванні кооперативу. При цьому слід зауважити, що з моменту створення цей маленький кооператив, у порівнянні з існуючими у різних країнах Західної Європи, виплатив своїм членам компенсації понад 2,5 мільйона швейцарських франків [39].

Визнаючи велике суспільне значення товариств взаємного страхування і страхових кооперативів як форм взаємодопомоги, слід зауважити, що у їх розвитку простежуються й певні негативні тенденції. Передусім це відхід від кооперативної ідеї на користь комерційних принципів діяльності і зміна організаційно-правової форми. Так, ще на початку 1990-х рр. окремі з названих організацій почали трансформуватися у акціонерні товариства [40]. Цей процес у сучасній економічній літературі називають «демутуалізацією» (demutualization) [41,42]. Міжнародний кооперативний альянс (МКА) висловлює стурбованість наявністю такого масштабного процесу, що є характерним для країн з високо розвинутою економікою [43]. На жаль він найбільш поширений у страховій галузі [44]. Згідно з дослідженнями ізраїльського вченого-економіста Ц. Галора, організації взаємодопомоги, що здійснюють медичне страхування мають найбільш високий ризик демутуалізації. Ц. Галор стверджує, що згідно з наявними статистичними даними, щонайменше половина з них знаходяться у цьому процесі.

У зв’язку з цим цілком очевидним є питання щодо причин стрімкої демутуалізації товариств взаємного страхування і страхових кооперативів. Коротко обґрунтуємо наше бачення цієї проблеми. Передусім зауважимо, що названі форми страхових організацій в основі яких лежить принцип відкритого членства, що стимулює його стрімке кількісне зростання  (через значну суспільну потребу у «демократичному» страхуванні) «запрограмовані» через певний період часу на демутуалізацію. Це має цілком логічне пояснюється. адже паралельно із розширенням страхового фонду за рахунок активного надходження членських внесків дедалі більше «послаблюються прямі зв’язки» між самими членами у процесі самоуправління організацією (застереження Ф. В. Райффайзена). Цим дедалі більше порушується міжнародний кооперативний принцип демократичного членського контролю. А це, у свою чергу, сприяє поступовому зосередженню реальної управлінської влади у руках найманих керівників (топ-менеджерів) товариств взаємного страхування і страхових кооперативів. Таким чином, виникає загроза внутрішнього перерозподілу власності товариства (чи кооперативу), що формувалася членами протягом тривалого часу. Названа загроза посилюється наявністю значної кількості номінальних членів, які через різні причини втратили зв’язок із своєю організацією. Адже таким чином формується значний фонд «забутих» (покинутих) коштів, які можна розділити між наявними членами. При цьому найпростіший спосіб такого «перерозподілу забутої власності» здійснення акціонування і є основним змістом демутуалізації. У окремих опублікованих джерелах прямо зазначається, що отримані акції колишні члени можуть за бажанням продати [45]. Існує і ще одне пояснення процесу демутуалізації товариств взаємного страхування і страхових кооперативів. Воно базується на бажанні страхової організації взаємодопомоги залучити додатковий капітал для розширення своєї діяльності та підвищення її ефективності [46,47].

Однак згаданий вище Цві Галор у праці «Demutualization of Cooperatives: Reasons and Perspectives» [48]. («Демутуалізація кооперативів: причини і перспективи»), використавши результати досліджень Асоціації товариств взаємного страхування та страхових кооперативів Європи (ACME) щодо аналізу діяльності 97 товариств взаємного страхування з 11 країн Західної Європи (у 2001 р. їх частка становила 24 % від загального обсягу премій виданих страховиками західноєвропейського ринку), підкреслив необґрунтованість такого прагнення до ефективності. Він, зокрема, зазначив: «Висновком цього дослідження було те, що аргументи на користь демутуалізації були у більшості випадків не обґрунтовані, були засновані на неперевірених фактах, і більшою мірою базується на ідеології, ніж на реальності. Дослідження показало, що страхові кооперативні організації є більш конкурентоспроможними, орієнтованими на споживачів, і у більшості випадків показали значно кращі результати, ніж ті, що пережили демутуалізацію» [48].

Коментуючи вищесказане зауважимо, що наведений висновок ACME як авторитетної міжнародної представницької організації товариств взаємного страхування і страхових кооперативів є вагомим внеском у справу збереження класичних організацій самодопомоги (у тому числі й кооперативів) і збереження їх соціальної спрямованості. Асмо Карлпала, Президент ACME, говорячи про стратегію названої асоціації до 2020 р. підкреслив: «Наші цінності, наша бізнес-модель і наша близькість до споживача залишаються неоціненним активом… Базуючись на загальнолюдських цінностях, ми допомагаємо створити стійку силу із здоровими перспективами на ринку фінансових послуг, орієнтовану на споживачів…» [50].

Підбиваю загальний підсумок вищесказаному, можна з упевненістю стверджувати, що класичні товариства взаємного страхування і страхові кооперативи, що успішно діють у країнах Західної Європи, є організаціями цілком ефективними і перспективними для української практики. Їх поява на вітчизняному ринку страхових послуг може сприяти його оздоровленню.  А члени-страхувальники отримають цілу низку переваг: забезпечать себе послугами на рівні собівартості; зможуть встановити найбільш прийнятні умови та форми здійснення страхування; уникнуть негативів, пов’язаних із діями недобросовісних страховиків-посередників; матимуть можливість встановити взаємовигідні партнерські зв’язки з міжнародними кооперативними організаціями.

Результати даного дослідження є спробою викликати інтерес науковців і практиків до страхової кооперації та окреслити напрями майбутніх наукових пошуків з метою створення ефективної української моделі товариства взаємного страхування та страхового кооперативу.

До змісту