До змісту

ПЕДАГОГІКА

М. В. Макарова,
доктор економічних наук, професор Полтавського університету економіки і торгівлі

ВПЛИВ ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НА ЯКІСТЬ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ КООПЕРАТИВНОЇ ОСВІТИ

Висвітлюється проблематика зв’язку інформатизації національної української вищої освіти взагалі і вищої кооперативної освіти зокрема з просуванням українського суспільства до інформаційного, а також впливу мережних технологій на формування електронних ресурсів університету

Ключові слова: інформаційні ресурси, інформатизація суспільства, інформатизація освіти, електронні ресурси університету, система кооперативної освіти

Освещается проблематика взаимосвязи информатизации украинского высшего образования в целом и высшего кооперативного образования в частности с продвижением украинского общества к информационному, а также влиянию сетевых технологий на формирование электронных ресурсов университета

Reveals the nexus of informatization of Ukrainian higher education in general and higher cooperative education in particular with promotion of Ukrainian society to the information society, as well as the impact of network technologies on the formation of electronic resources of the University

Інформаційно-комунікаційні (мережні) технології стали одним з найважливіших чинників, що впливає на розвиток суспільства. Характерною відзнакою інформаційного суспільства, на відміну від індустріального, є збільшення ролі інформації і знань у його житті, створення і розвиток їх специфічного ринку як чинників виробництва в доповнення до ринків природних ресурсів, праці і капіталу, перетворення інформаційних ресурсів на реальні резерви соціально-економічного розвитку.

Проблемам інформаційного суспільства, його особливостям в окремих країнах, місця освіти в інформатизації суспільства присвячені роботи закордонних й вітчизняних дослідників –  Кастельса М. [1], Іноземцева В. Л.[2], Цвильова Р. І. [3] та інших.

У статті висвітлюється, як пов’язана інформатизація національної української вищої освіти взагалі і вищої кооперативної освіти зокрема з просуванням суспільства до інформаційного,  а також, як мережні технології впливають на формування електронних ресурсів навчального середовища і впровадження дистанційного навчання.

Кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкової межі, яка визначається соціально-економічними, культурними і політичними умовами, що склалися. Ці умови, в яких ще 15-20 років буде відбуватися перехід України до такої формації, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинених країн. В останніх ефективно функціонує ринкова економіка, що забезпечує постійне зростання інформаційних потреб і платоспроможний попит на інформаційні продукти і послуги, є потужний середній клас – основний споживач інформаційних послуг. Економіки цих країн володіють вільними коштами для інвестування до інформаційно-комунікаційної інфраструктури, в них склалася система комп'ютерної освіти і навально поширюється сфера послуг глобальної мережі Інтернет, розроблені державні стратегії і програми побудови інформаційного суспільства.

В Україні, на жаль, вищеперерахованого практично немає, а сфера Інтернет-послуг знаходиться на досить низькому рівні розвитку. Однак ще і сьогодні в країні зберігається одна з найкращих систем освіти, ще не цілком втрачений науковий потенціал в області інформатизації, є цікаві теоретичні розробки світового рівня. Розвиток українських телекомунікацій усіх різновидів має більш швидкі темпи, ніж інші галузі.

Для сучасної України неможливе повторення того шляху, що вже пройдений або минається розвиненими країнами. Щоб вийти на середньоєвропейський рівень інформатизації за умови 3-5-процентного економічного зростання, слід у достатньо стислий проміжок часу в 7-10 років вкладати в інформатизацію не менше 10 % ВВП.

Отже, Україна має шукати шлях з орієнтацією на соціально-політичні, економічні і культурні особливості свого суспільства й мінімальними капіталовкладеннями з боку держави. Йому повинні бути притаманні хоча б мінімальні темпи економічного зростання, швидкий розвиток комерційних структур, підвищення якості життя населення, нарешті, стабільність у суспільстві і політична воля виконавчої й законодавчої влади, яка була б спроможна поставити перед громадскістю завдання переходу до інформаційного суспільства.

Найважливішею стратегією просування України до такого майбутнього автор вважає інформатизацію усієї системи освіти. Ця думка підтримується й багатьма зарубіжними фахівцями у галузі інформаційних технологій. За словами Чейза С., директора з маркетингу архітектури Intel, ключовим ресурсом України є високодосвідчені фахівці, й тому освіта та інтеграція можуть стати для України “золотим ключиком” до магістралей XXI сторіччя [4].

Нині більшість українських університетів, в тому числі й вищий навчальний заклад Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі (ПУЕТ), зважаючи на цю концепцію, своїм стратегічним напрямком діяльності визначає впровадження інформаційних технологій до навчального процесу й управління ВНЗ.

Завдяки ним розширюється доступ студентів до різноманітних відомостей методично-навчальної бази ВНЗ, його бібліотеки, інформаційних центрів нашої країни й ресурсів всесвітньої глобальної мережі Інтернет (рис. 1), підвищується комп’ютерна культура адміністративних співпрацівників, а в результаті – формується відповідна інформаційна інфраструктура, що і є кінцевою метою.

Рис. 1. Схема складових загальної інформаційно-ресурсної системи університету

Реалізація завдань, пов’язаних з підготовкою фахівців нового покоління, в університеті здійснюється шляхом реструктурізації навчального процесу за рахунок збільшення часу на самостійну роботу студентів. Для цього створені  умови, а саме:

Цей процес вимагає значних зусиль науково-педагогічних працівників, спрямованих на формування методичного забезпечення самостійної роботи студентів й аудиторних навчальних занять на основі віртуально-тренінгових технологій у програмному забезпеченні SITA.

Програма SITA, що розроблена і підтримується фахівцями ПУЕТу, цілком придатна для дистанційного навчання студентів, як у глобальній мережі Інтернет, так й у внутрішній локальній мережі університету. Вона має досить складну структуру, традиційну для програм такого типу, і містить наступні компоненти:

Успішному запровадженню віртуально-тренінгової системи самостійної роботи студентів SITA сприяла активна діяльність кафедр, провідних викладачів, фахівців Науково-навчального інформаційного центру, навчального відділу. Це дозволило студентам користуватися накопиченою в системі базою електронних навчальних комплектів з різноманітних базових і фахових предметів. Авторами розробок стали провідні викладачі усіх кафедр університету, технічні співпрацівники.

До цього, в університеті створена електронна бібліотека, у складі якої стали функціонувати дві читальні зали для викладачів, докторантів і аспірантів, оснащені новітніми ПЕОМ; дві електронні читальні зали на 130 читацьких місць для студентів; відділ автоматизації та електронної обробки бібліотечних документів; cформований електронний каталог (рис. 2). Електронна бібліотека дозволила забезпечити інтеграцію інформаційних ресурсів університету і ефективну навігацію ними.

Рис. 2. Електронний каталог бібліотеки університету

Подібні освітянські бібліотеки широко поширені у світі, вони відкривають вільний доступ до своїх електронниіх ресурсів уже не тільки своїм студентам, але й усім бажаючим ззовні, з Інтернету. Так, першими в в он-лайні з’явилися матеріали Масачусетского технологічного інституту (MIT, www.mit.edu), які містять не тільки тексти, але й мультимедіа-матеріали. У створенні й підтримці потужної міжуніверситетської цифрової бібліотеки (hpds.mit.edu) приймають участь вісім університетів, в тому числі й Кембріджський й Колумбійський. Ректорат ПУЕТу визначив шляхи розвитку бібліотеки як інформаційного центру ще у 2000 році. Його завданням стало надання викладачам, аспірантам і студентам необхідної інформації як у друкованому, так і в електронному вигляді. Бібліотека на той час активно займалася створенням електронного каталогу, але її працівники, зробивши певні кроки в засвоєнні інноваційних технологій, вже тоді прийшли до висновку, що їх спектр повинен бути більш широким. Проблематика електронних бібліотек вийшла на перші позиції в усіх без винятку спеціалізованих виданнях з питань інформатики й бібліотекознавства, їх створення жваво обговорювалося на сеемінарах і конференціях бібліотечних фахівців України й країн СНД.

У березні 2001 року з метою організації і функціонування електронної бібліотеки у складі традиційної бібліотечної структури був створений відділ автоматизації та електронної обробки докуменів (АЕОД), розроблено і розпочато реалізацію Програми впровадження інноваційних інформаційних технологій навчання на основі створення електронної бібліотеки університету. З травня 2001 р. відділом АЕОД проводиться оцифровка документів, книг й інших різновидів паперових носіів інформації, здійснюється пошук у глобальному документальному інформаційному середовищі засобами мережі Інтернет з метою одержання повних текстів документів й придбання електронних форм друкарських видань.

З 2001 р. стала надавати доступ до необхідних інформаційних ресурсів перша електронна читальна зала, обладнана 50 комп’ютерами для студентів, а саме: до повнотекстових базових підручників для студентів, навчально-методичних комплексів, розроблених викладачами ПУЕТу, методичних рекомендацій, опорних конспектів лекцій й інших видань редакційно-видавничого відділу університету, бібліографічних баз даних (БД), повнотекстових БД окремих періодичних видань, БД з українського законодавства, БД “Електронний каталог бібліотеки ПУЕТ”, “Електронна систематична картотека статей ПУЕТ”.

Створені нині дві електронні читальні зали для студентів здійснюють всебічне інформаційне обслуговування читачів, зокрема, надають їм можливості роботи з електронним каталогом – для пошуку необхідної літератури, доступу до повнотекстових документів; користування повнотекстовими документами; БД на CD-ROM; інформаційними ресурсами мережі Інтернет. Електронний каталог містить посилання на друковані видання, статті з періодичних видань й наявні електронні документи бібліотеки. З його допомогою не тільки здійснюється пошук необхідної літератури й забезпечений доступ до повнотекстових документів, а й ведеться облік книгозабезпеченості процесу; автоматизовано функції обробки літератури та її інвентарізації.

Зараз фонд бібліотеки університету налічує 377 095 примірників українською, російською, англійською, німецькою, французькою мовами, серед них: 365 645 книг, 9 464 періодичних та інформаційних видань, 1 986 – на магнітних носіях, 9 265 зарубіжних видань.

Бібліотека цілком комп’ютеризована, її електронний каталог містить близько 270 тис. записів, 19 баз даних, що створені бібліотекою, фонд повнотекстових документів електронної бібліотеки (понад 14 485 електронних гіпертекстових документа).

У 2009 р. створений структурний підрозділ бібліотеки – медіатека. Медіатека надає доступ до аудіо та відеоматеріалів, оброблених і адаптованих бібліотекою, які призначені для використання викладачами та студентами в навчанні, навчально-методичній діяльності та наукових дослідженнях. Медіатека складається з 20 місць для індивідуальних занять та відеозалу на 15 місць для групових занять.

Університетський бібліотечний фонд – багатогалузевий: комплектується літературою з фінансів і обліку, економіки і менеджменту, товарознавства і комерційної справи, технології громадського харчування, технології зберігання і переробки плодів та овочів, суспільних наук, іноземних мов, економічної кібернетики, соціальної інформатики, ресторанної та готельної справи, управління персоналом та економіки праці.

Завдяки значному поповненню електронних фондів, активізації використання електронних навчально-методичних комплектів у самостійній роботі студентів, впровадження методичного забезпечення щодо навігації електронним каталогом і поступовій адаптації студентів до нових джерел інформації значно збільшилася кількість користувачів ресурсів в електронній читальних залах.

Таким чином, вдаючись до використання лише базових інформаційних технологій у бібліотечній діяльності, накопиченні контенту програм дистанційного навчання, звернення до ресурсів Інтернету тощо,  фахівці українських університетів вже нині мають змогу надавати студентам якісні сучасні знання за так званою ресурсно-орієнтованою і дистанційними моделями навчання.

Ресурсно-орієнтоване навчання спрямоване на засвоєння знань, придбання навичок, але, по-перше, на тренінг здібностей самостійного і активного перетвореня проблемно-інформаційного середовища шляхом розкриття і практичного застосування інформаційних ресурсів. Студенти розвивають навички інформаційної культури завдяки практиці вирішення завдань, що потребують інформації з багатьох джерел, під керуванням викладачів і бібліотекарів.  Взаємодія студентів з книгами, журналами, газетами, мультимедіа, Інтернетом, контакти з людьми мотивують студентів навчатися темі, роблячи спроби знайти інформацію багатьма шляхами і в усіх місцях, де це можливо. Такий процес навчання  співпадає з ідеологією сучасного інформаційного суспільства, де споживання  інформації не знищує її, а породжує нові інформаційні продукти, послуги і знання. Дистанційне навчання доповнює цю модель більш яскраво визначеними перевагами мережних технологій.

Формування інформаційних ресурсів навчальних середовищ, якими є університети, застосування їх майбутніми фахівцями усіх профілів слугує утворенню й національної інформаційної інфраструктури,  а в результаті сприяє просуванню України до інформаційного суспільства.


Література
  1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М.: Изд. ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
  2. Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация / В. Л. Иноземцев. – М.:  1999. – 277 с.
  3. Цвылев Р. И. Постиндустриальное развитие. Уроки для России / Р. И. Цвылев.  – М.: Наука, 1996. – 206 с.
  4. Будущее Украины – в Hi-Tech: Форум высоких технологий “Магистрали XXI века”. // Hi-Tech-Панорама – Дайджест высоких технологий. – 2000. - № 3. – с. 21.
До змісту