До змісту

ЕКОНОМІКА

Т. А. Костишина,
доктор економічних наук, доцент Полтавського університету економіки і торгівлі

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

У статтівисвітлено теоретико-методологічні, методичні та практичні аспекти формування конкурентоспроможної оплати праці на підприємствах різних галузей споживчої кооперації в умовах трансформаційних змін в економіці України. Запропоновано та обґрунтовано структурні елементи організаційно-економічного механізму формування конкурентоспроможної системи оплати праці, який містить її цілі, завдання, принципи, методи, складові.

Визначені методологічні підходи оцінки конкурентоспроможності системи оплати праці з використанням таких методів: ефективної конкуренції, аналіз міжнародних конкурентних переваг, SWОT-аналіз. Обґрунтовано стратегію формування конкурентоспроможної системи оплати праці, яка визначається як сукупність функціональних підсистем: ефективного мотиваційного механізму, ефективної діяльності, високого професійно-кваліфікаційного рівня управлінського потенціалу керівників, оптимізації управлінських рішень. ефективної соціальної політики і кадрової політики, ефективної заробітної плати.

Ключові слова: оплата праці, конкурентоспроможна оплата праці, конкурентоспроможна система оплати праці, оцінка конкурентоспроможності оплати праці, інтегральний індикатор оцінки конкурентоспроможності оплати праці.

В статье раскрыты теоретико-методологические, методические и практические аспекты формирования конкурентоспособной оплаты труда на предприятиях различных отраслей потребительской кооперации в условиях трансформационных изменений в экономике Украины. Предложено и обосновано структурные элементы организационно-экономического механизма формирования конкурентоспособной системы оплаты труда, который содержит ее цели, задачи, принципы, методы, составляющие.

Определены методологические подходы оценки конкурентоспособности системы оплаты труда с использованием таких методов: эффективной конкуренции, анализ международных конкурентных преимуществ,  SWOT-анализ. Обоснована стратегия формирования конкурентоспособной системы оплаты труда, которая определяется как совокупность функциональных подсистем: эффективного мотивационного механизма, эффективной деятельности, высокого профессионально-квалификационного уровня управленческого потенциала руководителей, оптимизации управленческих решений, эффективной социальной и кадровой политики. Эффективной заработной платы.

Ключевые слова: оплата труда, конкурентоспособная оплата труда, конкурентоспособная система оплаты труда, оценка конкурентоспособности оплаты труда, интегральный индикатор оценки конкурентоспособности оплаты труда.

Theoretical, methodological, methodical and practical aspects of formation of a competitive payment at the enterprises of various branches of consumers' co-operative society in conditions changes in economy of Ukraine are opened in the article. It is offered and is proved structural elements of the organizational-economic mechanism of formation of competitive system of a payment which contains its purposes, problems, principles, methods.

Methodological approaches of estimation of competitiveness of the system of labour payment the followings methods are certain: effective competition, analysis of international competitive edges, SWOT-analiz.

Conception of forming of the competitive system of payment of labour, which is determined as an aggregate of functional subsystems, is grounded: forming of strategy of effective activity, effective motivational mechanism, effective payment of labour, effective skilled policy and strategy, effective social policy, high professionally-qualification level of administrative potential of leaders, optimization of administrative decisions, legal, informative providing.

Key words: payment of labour, competitiveness, is in payment of labour, the competitive system of payment of labour, estimation of competitiveness, is in payment of labour. integral indicator of estimation of competitiveness of the system of payment of labour.

Постановка проблеми. Формування висококонкурентної національної економіки вимагає формування конкурентоспроможної робочої сили та ефективних соціально-трудових відносин. Це пов’язано з тим, що в умовах ринкової трансформації економіки найсуттєвіші перетворення відбуваються, насамперед, у соціально-трудовій сфері. Становлення державності, демократизація суспільного життя, створення нового правового та мотиваційного поля – всі ці насичені соціально-політичні та економічні явища впливають на стан соціально-трудових відносин в Україні.

Підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили має розглядатись у контексті ринково орієнтованого розвитку економіки України, в тім числі конкуренції між суб’єктами трудових відносин, що створює підґрунтя для формування конкурентоспроможної оплати праці. Попри значний інтерес науковців до проблем оплати праці, необхідно відзначити, що питання, пов’язані із визначенням специфіки проявів конкуренції в оплаті праці в умовах трансформаційних змін, донині залишаються одними з найменш досліджених вітчизняною економічною наукою.

Розвиток концепцій конкуренції С. Л. Брю, Дж. К. Гелбрейтом, Дж. Кейнсом, І. Кірснером, К. М. Макконелом, А. Маршалом, Дж. Пері, А. Смітом, М. Фрідменом, Ф. фон Хайеком став закономірним результатом генезису світової економічної думки. Врахування економічної сутності категорії конкуренції при аналізі закономірностей розвитку сфери праці дозволили П. Агіону, М. Портеру, Г. Стендінгу зробити певний внесок у дослідження проблем соціально-трудових відносин на ринку праці.

Аспекти оплати праці в умовах трансформаційних економік аналізувалися вченими-економістами різних країн. Серед українських науковців варто відмітити: І. К. Бондар, Д. П. Богиню, М. Д. Ведернікова, О. А. Грішнову, Г. А. Дмитренка, М. І. Долішнього, Г. В. Задорожного, М. І. Карліна, Т. М. Кір’ян, І. С. Кравченко, Ю. М. Краснова, А. М. Колота, Г. Т. Кулікова, В. Д. Лагутіна, Е. М. Лібанову, Л. С. Лісогор, Ю. Г. Лисенка, Н. Д. Лук’янченко, В. О. Мандибуру, В. М. Новікова, В. М. Нижника, В. В. Онікієнка, О. Ф. Новікову, Н. О. Павловську, І. Л. Петрову, М. В. Семикіну, О. А. Турецького, С. В. Тютюнникову, О. М. Уманського, А. А. Чухна та інших.

Серед вчених країн СНД заслуговують уваги праці Л. І. Абалкіна, Є. І. Арона, Н. Н. Абакумової, М. А. Волгіна, Б. М. Генкіна, А. Л. Жукова, В. Л. Іноземцева, Д. М. Карпухіна, Ю. П. Кокіна, Є. М. Капустіна, Р. П. Колосової, С. М. Лебедєвої, В. І. Матусевича, Л. В. Міснікової, Ю. Л. Маневича, В. В. Новожилова, В. Д. Ракоті, А. І. Рофе, Е. Р. Саруханова, Г. Е. Слезінгера, Р. А. Яковлєва та інших.

Певний науковий інтерес для осмислення проблем оплати праці в сучасних умовах мають класичні моделі оплати праці, розроблені М. Альбертом, М. Армстронгом, Д. Бергером, С. Л. Брю, Л. Ерхардом, Р. Дж. Еренбергом, Д. Кейнсом, Д. Кларком, В. Леонт’євим, К. Р. Макконелом, А. Маршалом, М. Х. Месконом, Д. Мідом, Д. Мілковічем, Дж. С. Мілем, Д. Ньюманом, У. Петті, Д. Рікардо, П. Самуельсоном, Р. С. Смітом, Т. Стівенсоном, Ф. Хедоурі, Р. Хендерсоном, Д. Хіксом, П. Чінгосом та іншими.

У той же час у працях сучасних вчених та фахівців майже не приділяється уваги формуванню конкурентоспроможної оплати праці. Для формування конкурентоспроможної ринкової економіки в Україні необхідні певні передумови. Країна перейшла до принципово нового устрою суспільства, яке спрямоване на конкурентоспроможність в умовах глобалізації. Нові економічні умови господарювання вимагають і відповідних змін у формуванні оплати праці.

Метою даної статті є розробка науково-теоретичних засад, методологічних і практичних рекомендацій щодо формування конкурентоспроможної системи оплати праці.

Результати дослідження. Формування конкурентоспроможної оплати праці можливе лише за умови формування нової моделі у визначенні ціни на робочу силу – конкурентоспроможної системи оплати праці. Існуюча теорія і практика дослідження питань конкуренції в оплаті праці дозволяє визначити сутність економічної категорії "конкурентоспроможна система оплати праці" як інтегровану сукупність складових елементів (ефективний мотиваційний механізм, стратегія ефективної діяльності, ефективна кадрова, соціальна політика, інноваційно-інвестиційний механізм людського розвитку, високий рівень управлінського потенціалу керівників та оптимальність управлінських рішень, стратегія ефективної заробітної плати) у їх логічному зв’язку і залежності, яка, ґрунтуючись на відповідній правовій основі та опираючись на об’єктивні економічні закони, наукові принципи, встановлює порядок формування конкурентоспроможної оплати праці з урахуванням специфіки економічної системи. Її застосування створює необхідну теоретико-методологічну базу для формування конкурентоспроможної оплати праці в умовах трансформаційних змін в економіці України.

Підприємства різних галузей споживчої кооперації конкурують з підприємствами різних галузей і форм власності на ринку праці за залучення висококваліфікованих, освічених працівників з високим рівнем конкурентоспроможності, які необхідні їм для досягнення стратегічних цілей. Також суб’єктами конкурентних відносин на ринку праці  виступають і працівники, які конкурують між собою за обмежену кількість робочих місць з відповідними функціональними характеристиками, прийнятними умовами найму та оплати праці. Автором відстоюється позиція, що   конкурентоспроможна система оплати праці повинна мати конкурентні переваги для усіх учасників соціально-трудових відносин: найманих працівників, власників, адміністрації підприємств.

Застосування системного підходу дозволило визначити, що конкурентоспроможна система оплати праці  має тісний взаємозв’язок з іншими категоріями конкурентоспроможності: конкурентоспроможністю робочої сили, продукції, підприємства, галузей, країни, глобальною конкурентоспроможністю.

Проведене дослідження дозволило визначити структурні елементи  організаційно-економічного механізму конкурентоспроможної системи оплати праці: цілі, завдання, принципи, складові, методи (рис. 1).

Рис. 1. Структурні елементи організаційно-економічного механізму конкурентоспроможної системи оплати праці

Існуюча теорія і практика дослідження питань конкуренції  в оплаті праці дозволяє визначити  модель впливу зовнішніх чинників (рівень розвитку економіки держави і світу; регуляторна політика держави; діяльність об’єднань підприємств та об’єднань працівників (профспілок); стан регіонального ринку праці; процес здійснення інституціональних перетворень) та внутрішніх чинників (організаційно-економічний стан підприємства, управлінська стратегія та менталітет керівника, механізм оплати праці) на формування конкурентоспроможної оплати праці, які, у цілому, обумовлюють інтенсивність та ефективність її здійснення.

Процес формування конкурентоспроможної системи оплати праці на підприємствах споживчої кооперації повинен включати такі етапи: моніторинг конкурентного середовища та оцінювання конкурентної ситуації в оплаті праці на підприємствах різних галузей і форм власності; діагностування конкурентоспроможності системи оплати праці на підприємствах споживчої кооперації та підприємствах конкурентів; конкурентне позиціонування в оплаті   праці;   вибір    стратегічних   механізмів  формування  оплати праці з конкурентними   перевагами;  розробка  концепції  та стратегії формування конкурентоспроможної системи оплати праці; реалізація цієї стратегії.

Оцінка конкурентоспроможності системи оплати праці являє собою складне завдання, оскільки: по-перше, фіксує показники не тільки розміру, структури, організаційно-економічного механізму оплати праці, а й показники якості, ресурсоємності, прибутковості всієї організації, в динаміці та взаємозалежності один  з одним; по-друге, на сьогодні відсутні міжнародні стандарти оцінки конкурентоспроможності оплати праці; по-третє, в Україні технічна, економічна, кадрова, соціальна політика не орієнтовані на забезпечення конкурентоспроможності.

Формування методики оцінки конкурентоспроможності системи оплати праці   необхідно  здійснювати на основі ряду принципів, що дозволяють розглядати систему оплати праці як комплексну систему взаємопов’язаних показників. Основними принципами оцінки конкурентоспроможності системи оплати праці автор визначає: принцип системності; принцип комплексності; принцип узгодженості; принцип безперервної мінливості; принцип стійкої нерівноваги; принцип достатності; принцип відповідності.

Згідно авторської методики, конкурентоспроможність системи оплати праці формується на макрорівні, мезорівні, мікро- та індивідуальному рівнях.

Нами визначені індикатори конкурентоспроможності системи оплати праці на макрорівні: рівень середньомісячної заробітної плати; темпи росту мінімальної заробітної плати; зміни в різниці оплати праці у країнах ЄС та в Україні; співвідношення за рівнем ВВП на 1 працюючого та рівнем оплати праці; середньомісячна заробітна плата в промисловості; показники оплати праці (частка оплати праці у собівартості продукції; частка оплати праці у структурі ВВП; ВВП  на  душу  населення  за паритетом купівельної  спроможності; рівень заробітної плати (євро); мінімальна годинна ставка оплати праці (євро); диференціація зарплати); витрати на робочу силу та їх структура.

Пропонується ієрархічна трирівнева система оцінки конкурентоспроможності оплати праці на мезо-, мікро- та індивідуальному рівнях (табл. 1).

Таблиця 1

Ієрархічна трирівнева система оцінки конкурентоспроможності оплати праці

Рівень

Цілі

Алгоритм

Оптимальне значення

І. Порівняльна конкуренто­спроможність

порівняння рівня оплати праці конкретного суб’єкту  відносно певних рівнів оплати праці суб’єктів-конкурентів, середнього рівня оплати праці по галузі та економіці

<ОППК

ОПсередній рівень по галузі

ОПсередній рівень по економіці

де ОППК – порівняльна конкурентоспроможність системи оплати праці;
 - рівень оплати праці на і-их  суб’єктах – конкурентах.

ОППК > 1

ІІ. Ефективна конкуренто­спроможність

комплексна оцінка конкурентоспроможності на основі кількісних показників порівнянь та якісного показника ефективності витрат на оплату праці

Іек = К1 × К2 × К3 × К4 × Іевоп ,
де Іек – індекс ефективної конкуренції;
К1 – коефіцієнт відношення рівня заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи;
К2 – коефіцієнт співвідношення заробітної плати до середньої заробітної плати по галузі;
К3 – коефіцієнт співвідношення заробітної плати до середньої заробітної плати по Україні;
К4 – коефіцієнт випередження темпу росту продуктивності праці над темпом росту середньої заробітної плати;
Іевоп – інтегральний показник ефективності витрат на оплату праці.

К1 > 1
К2 ≥ 1
К3 ≥ 1
К4 > 1

ІІІ. Інтегрально-комплексна конкуренто­спроможність

інтегрально-комплексна оцінка конкурентоспроможності на основі якісних показників ефективності

ІІКК = ІЕММ × ІЕЗП × ІПП × ІЕД.
де ІІКК – індекс інтегрально-комплексної конкурентоспроможності системи оплати праці;
ІЕММ – індекс ефективності мотиваційного механізму;
ІЕЗП – індекс ефективності заробітної плати;  
ІПП – індекс продуктивності праці;
ІЕД – індекс ефективності діяльності.

ІПП > 1

Згідно точки зору автора, обгрунтовані методологічні підходи до визначення конкурентоспроможності системи оплати праці, що базуються на використанні таких методів: аналіз міжнародних конкурентних переваг, метод ефективної конкуренції, SWOT-аналіз. Слід відзначити, що запропоновані методи оцінки конкурентоспроможності системи оплаті праці мають певні переваги: зручність у користуванні; охоплення найбільш важливих критеріїв оплати праці; відсутність експертних оцінок, що робить дані методи оцінки об’єктивними.

Необхідною складовою процедури побудови інтегрального індикатора конкурентоспроможності системи оплати праці є визначення чинників впливу на вищезазначену систему, класифікація кількісних індикаторів стану розвитку оплати праці в Україні.

При цьому в якості критеріальних ознак виокремлення цих чинників виступають запропоновані МОП напрями політики оплати праці (рівень матеріальної винагороди, оплата праці у промисловості, оплата праці у сільському господарстві, рівноправність в оплаті праці, гарантія отримання певного мінімального доходу) та доповнені дисертантом: структурні показники фонду оплати праці, стан виплати заробітної плати.

Для побудови інтегрального індикатора конкурентоспроможності системи оплати праці найбільш обґрунтованою є ієрархічна схема, в якій він займає найвищий щабель, тоді як до нижчого рівня належать узагальнюючі індикатори, що характеризують вищезазначені аспекти оплати праці.

Значна диференціація регіонів України за рівнем конкурентоспроможності оплати праці обумовлена, насамперед, нерівномірністю економічного розвитку   регіонів,   існуючою   різницею    в   обсягах    наявних    ресурсних потенціалів та ефективності їх використання (зокрема, за авторськими розрахунками, найвищий індекс конкурентоспроможності оплати праці був відмічений у м. Києві – 0,75469, найнижчий – у Тернопільській області – 0,25157).

Відповідно до запропонованого автором логічного підходу до побудови інтегрального індикатора конкурентоспроможності системи оплати праці  акцентовано увагу на тому, що забезпечення адекватності врахування взаємопогашення негативних і позитивних впливів при розрахунку інтегрального індикатора можливе на основі розрахунку індикаторів стимулюючого та стримуючого впливу на процес його формування. У якості пріоритетних критеріїв розвитку конкурентоспроможності системи оплати праці було виокремлено інтенсивність конкуренції та забезпечення необхідних законодавчо-правових, соціальних, інституціональних умов для її розвитку. Чинники позитивного (негативного) впливу на зазначені умови були віднесені до складу індикатора стимулюючого (стримуючого) впливу на формування конкурентоспроможності системи оплати праці.

Розроблений методичний підхід передбачає оцінювання значень індикатора стимулюючого впливу (Іs) та індикатора стримуючого впливу (Іr) на розвиток конкурентоспроможності системи оплати праці.

Керуючись запропонованим методичним підходом, інтегральний індикатор конкурентоспроможності системи оплати праці (ІКСОП) був визначений за такою формулою:

ІКСОП = 10 * [ Іs – Іr ]             

            (1)

Різниця індикаторів стимулюючого та стримуючого впливу, яка визначає величину інтегрального індикатора конкурентоспроможності системи оплати праці, демонструє кількісну оцінку переваги сумарного позитивного або негативного впливу на нього.

У процесі дослідження оплати праці як засобу врегулювання відчуження та самовідчуження працівників автор дійшов висновку, що важливим кроком у подоланні відчуження та самовідчуження від результатів праці має стати формування конкурентоспроможної оплати праці, що сприятиме підвищенню ціни робочої сили, зміна методів управління людьми і виробництвом у напрямі від "технократичних" поглядів на працівника до гуманізації праці, посилення тенденцій "людських відносин" через участь персоналу в управлінні, власності, прибутках, що відповідає основним критеріям світового рівня розвитку як окремого підприємства, так і держави.

Формування стратегії конкурентоспроможної системи оплати праці визначається комплексним результатом дії функціональних підсистем, запропонованих у ієрархічному вигляді, і базується на принципах послідовності, конкурентності, ефектизації, пріоритетності соціальних потреб. Автор вважає, що повністю сформований напрям одного рівня є суттєвим і необхідним підґрунтям для формування іншого напряму, більш високого рівня (рис. 2).

Рис. 2. Стратегія формування конкурентоспроможної системи оплати праці

Вагомим результатом проведеного дослідження  стали науково-методичні  рекомендації  щодо  формування  ефективної заробітної плати як складової конкурентоспроможної системи оплати праці на підприємствах споживчої кооперації України:

Висновки. Таким чином, формування конкурентоспроможної оплати праці сприятиме створенню ефективного мотиваційного механізму, удосконаленню оплати праці, підвищенню конкурентоспроможності працівника, продукції, підприємства й економіки України в цілому.


Література
  1. Шпонко В. Л., Филиповский В. Н. Заработная плата в переходной экономики // Человек и работа. – 1996. – № 2-3. – С. 53-61.
До змісту