До змісту

Ілля Витанович

І. Витанович

Ілля Витанович народився в м.Бурштині 9 серпня 1899 року у малоземельній родині, у якій крім нього було ще три старших дочки – Ганна, Настя, Юлія. Вже з малих літ привчався до праці у власному господарстві батька, ходив разом із сестрами на заробітки. Допитливий хлопець уже в дитячі роки досліджував назви сіл, які видавалися йому дуже цікавими, а саме Скоморохи, Блюдники, Куропатники, Конюшки, що колись належали до княжого двору та літописні села Чагрів, Насташине, Бовшів, Дем’янів.

Після закінчення семикласної школи у рідному Бурштині, де дітей навчали переважно польською мовою, продовжує навчання  в Рогатинській гімназії. Ці роки згадував завжди з великою любов’ю, бо там виховували національно свідомих українців, готових до реалізації української  державницької ідеї. Ілля був активним учасником товариства «Молода Січ», стрілецьких курсів. Згодом продовжує навчання у Львові. У січні 1917 року І.Витановича призвано до австрійської армії і відправлено на східний фронт. Восени 1918 року через тяжку хворобу  юнак повертається до Львова, де приєднується до січових стрільців, які обороняють Львів від польських військ.  Згодом, незважаючи на тяжку хворобу (тиф), разом із січовими стрільцями ввесь час перебуває на фронті. Своє військове звання четар І.Витанович у майбутньому пов’язує з українською національною армією та з мрією про самостійну Україну.

У Львові вчився  в Українському таємному університеті, а 1923р. вступив до Львівського університету, де непривітно і навіть вороже відносилися до українців. У 1930р. захистив докторську дисертацію, однак у державних закладах його як українця до праці не допускали. І все ж І.Витанович розгорнув надзвичайно активну педагогічну і наукову роботу, яку поєднував з діяльністю у сфері української кооперації. Опублікував статті про братів Симиренків – економістів і визначних суспільно-культурних діячів другої половини ХІХ і поч. ХХ століття. Видав працю про відомого галичанина Володимира Навроцького – вченого, публіциста і громадського діяча. Написав цікаві статті про визначного українського кооперативного діяча Василя Нагірного, а також відомих громадських діячів Євгена Олесницького, Остапа Луцького, Андрія Жука. І.Витановичу належить цілий ряд досліджень з історії кооперативного руху в Україні, зокрема «Кооперативні праці і господарські можливості», «Кооперація на межі поступу і традицій», «На порозі новітнього українства» та ін. Ілля Витанович був відомим у Львові громадським діячем, просвітянином, брав участь  у роботі багатьох громадських організацій, виступав з  доповідями на злободенні соціально-політичні та економічно-політичні теми. У 1938р. його було призначено директором кооперативного ліцею, метою якого І.Витанович ставить виховання українських кооперативних діячів. Надзвичайно високо оцінив  І.Витанович призначення на  посаду завідувача кафедри всесвітньої історії Львівського університету  Михайла Грушевського. Написав цікаві дослідження про наукову, політичну і громадську діяльність вченого. На його думку, «20-літня науково-громадська діяльність М.Грушевського в Галичині – це найбагатша доба в його науковій роботі, найкраща картина в заслугах для всенаціональної ідеї». Роль І.Витановича полягала насамперед у тому, що він був першим, хто ґрунтовно проаналізував історико-теоретичну спадщину  М.Грушевського. Його оцінка ролі М.Грушевського мала значний вплив на подальші оцінки творчості вченого іншими відомими дослідниками.

Активну наукову і громадську працю на рідній  землі перервала війна. У 1944р.  патріотично налаштованому І.Витановичу довелося емігрувати.  До 1949р. проживає в Німеччині, є професором модерної історії УВУ, професором історії народного господарства, кооперації й історії соціально-економічних ідей Українського Технічно-господарського інституту та Української Високої Економічної Школи у Гегенбурзі та Мюнхені. З 1949р. – у США, де продовжує плідно працювати на українську справу, свято вірячи у незалежність рідної України. Про це свідчать надзвичайно цікаві нариси, присвячені  Костю Паньківському – редактору журналу «Економіст», активному діячеві кооперативного руху, засновнику бібліотек у Львові (за власні кошти, зароблені тяжкою працею), активному членові «Просвіти», що мав тісні контакти з київськими патріотами, зокрема з С.Єфремовим, який, на жаль, потрапив у руки царських жандармів і після допитів помер у Києві 1915р. У Нью-Йорку написані праці «Історія  українського кооперативного  руху» (1964р.), «Уваги до методології й історіографії М.Грушевського» (1966р.), «Аграрна політика українських урядів 1917-1920» (1968р.) та інші.

Помер І. Витанович 30 грудня 1973р. в Нью-Йорку.

Т. Гусар. Нашого цвіту – по всім світу. – „Галицьке слово” №21 (1599) від 15.05.210 [Електронний ресурс] / Т. Гусар. – Режим доступу: http://www.galslovo.if.ua/index_old.php?st=163