НАУКОВЕ ЖИТТЯ

НА СТОРІНКАХ НАУКОВИХ ВИДАНЬ

      

РАЗВИТИЕ КООПЕРАЦИИ В РАКУРСЕ РЕАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОДЕРЖАНИЯ КООПЕРАТИВНОЙ ФОРМЫ СОБСТВЕННОСТИ

(ХОХЛОВ   Николай   Пантелеймонович,   доктор   экономических   наук,   профессор, Харьковский национальный экономический университет)

Нет    ничего     удивительного     в     том,     что     мировая     экономика,     механизм функционирования которой построен на преобладании либеральной идеологии с ведущей ролью  Великой   американской   либеральной   традиции,   в   очередной   раз   испытывает финансовый кризис, быстро перерастающий в глубокий экономический кризис. Мировое сообщество   требует   перемен.   Все   яснее   становится,   что   в   условиях   глобализации общественной жизни индивидуализм, перерастающий в национальный эгоизм крупнейших государств,   разобщение   народов,   игнорирование   на   деле   интересов   экономически слаборазвитых стран ставит преграды прогрессу, несет угрозы человечеству. Необходимо мобилизовать экономическую науку и создать условия для практической реализации таких подходов,   методов,   форм   экономической   деятельности,   в   которых   в   большей   мере проявляется природа человека как существа общественного, растущего, развивающего свои способности и реализующего свои индивидуальные интересы посредством совместного труда. Это обусловливает актуальность научных разработок проблем развития кооперации во всем ее многоаспектном содержании, разнообразных формах проявления, в первую очередь, углубления теоретических представлений о природе кооперативной собственности, ее проявлениях в транзитивной экономике. Статья посвящена проблеме развития кооперации в условиях   перехода   к   рыночной   экономике   на   основе   более   полной   реализации экономического содержания кооперативной формы собственности.

В настоящее время одним из влиятельных факторов, направляющих глобализацию в позитивном    направлении,    является    мировое    кооперативное    движение.    Наиболее влиятельным органом, сравнимым по своему авторитету с органами Объединенных Наций, является Международный кооперативный альянс. Он включает сегодня 226 кооперативных организаций   из   88   стран.   Чрезвычайно   важное   значение   имеет   то,   что   стратегия кооперативного    движения,    направляемого    МКА    (Международным    кооперативным альянсом), нацелена на преодоление узкого, сугубо экономического подхода к решению проблем   жизнедеятельности   кооперативных  организаций,   налаживания   взаимопомощи. Организация ставит перед собой двойственную задачу: развития как экономического, так и культурного.   Справедливость,   солидарность,   высокая   мораль,   нравственность,   другие этические   принципы    кладутся    в    основу    современной    экономически   эффективной кооперативной модели. Кооперативное движение происходит в гуще народа, поскольку зарождение и развитие его отвечает самым насущным потребностям в обеспечении условий жизнедеятельности простых граждан. Сегодня во многих развитых странах кооперативы играют заметную роль в агропромышленном секторе, мелком бизнесе, розничной торговле, социальном обслуживании населения, банковском кредитовании, кредитных обществах. Особого  внимания заслуживает потребительская  кооперация,  которая  стоит на страже интересов потребителей в розничной торговле, влияя на снабжение, цену и качество товаров, способствуя     тем     самым     увеличению     покупательной      способности     населения. Потребительская кооперация — одна из наиболее удачных и распространенных современных форм социального партнерства, когда граждане на добровольной основе объединяются для решения своих общих социальных проблем. Необходимо в то же время отметить, что, исходя из современной тенденции концентрации производства и сферы услуг, растут масштабы организационных форм кооперации. Следуя современным тенденциям, кооператоры розничной торговли создают ассоциации, которые осуществляют торговлю на уровне торговых сетей с соответствующими организационными подходами, учитывающими интересы потребителей.

Кооперативное движение не находится в стороне от экономических проблем, которые волнуют мировое сообщество. В настоящее время, как свидетельствуют материалы недавней внеочередной Генеральной Ассамблеи Международного кооперативного альянса, к таким проблемам относятся преодоление бедности, хронического голода в слаборазвитых странах, охрана окружающей среды, забота о будущем молодежи, помощь ей в выборе места в жизни, укреплении уверенности и самосознания в условиях современного неустойчивого мира.

Кооперативное движение не проходит мимо проблемы голода. В постановочном докладе на недавно состоявшейся Генеральной Ассамблее МКА отмечено: „Почти 800 млн. человек в мире, ложась спать, не знают, будут ли они иметь назавтра кусок хлеба или горсточку риса, чтобы не умереть от голода. Это порождает нестабильность, угрожает миру" [1, с. 6]. Коренная причина неспособности человечества решить эту многовековую проблему — превалирование логики индивидуализма, которая в условиях глобализации переросла в логику эгоизма и политику наиболее развитых стран, потребляющих подавляющую массу ресурсов, удерживая в неоколониальном подчинении народы, составляющие большинство в численности населения Земли. Укрепление мирового кооперативного движения, солидарность с народами менее развитых стран, помощь в организации и поддержке кооперативов противостоят этой империалистической политике.

Забота о будущем — это забота о молодежи. Даже в развитых странах острой проблемой для молодых людей является получение первой работы. Уровень безработицы среди молодежи значительно превышает ее средний уровень в той или иной стране. Незанятость в продуктивной деятельности ведет к отстраненности от реального мира, утрате жизненной перспективы. Отсюда — деградация личности, деморализация, потребительское отношение к жизни. Идеалы совместного творческого труда подменяются идеалами удовольствия, совместной игры в некоем гламурном спектакле. Напротив, имеются положительные примеры вовлечения молодежи в кооперативную деятельность. Молодежные кооперативы созданы на юге Италии на материальной основе конфискованного у мафии имущества. Молодежные кооперативы не только способствуют оздоровлению общей социальной обстановки в регионе, но и дают возможность молодым людям направить в позитивное русло свою энергию, почувствовать себя свободными, самодостаточными гражданами, благополучие которых зависит от развития и реализации своих индивидуальных способности в успешной совместной трудовой деятельности.

Распространение и утверждение в мире этики и логики взаимопомощи, сотрудничества, вытекающей из природы кооперативного движения, противостоит негативным последствиям глобализации, раскрывает перспективу движения к более справедливому миру, смягчению конфликтов. Президент МКА Ивано Барберини отмечает: „Взаимоотношения, что прижились между кооператорами, полезны для создания климата дружбы, солидарности, взаимопомощи между странами, даже теми, которые пребывают в состоянии конфликта" [1, с. 6].

Кооперативное движение, как и все человеческое общество, преодолело ряд кризисов, пережило в минувшем столетии две мировые войны, испытало на себе влияние распада колониальной системы, неоднозначных последствий ухода с мировой арены содружества социалистических государств, глобализации, тенденции перехода к однополюсному миру. В шестидесятые годы минувшего столетия выход на мировую арену десятков молодых независимых государств, бывших колоний, активизировал кооперативное движение, особенно на Африканском континенте. Однако в результате ухода мировой социалистической системы, которая создавала новые стимулы развития кооперативного движения, оно понесло значительный урон.

Разразившийся на громадном постсоветском пространстве глубокий и длительный системный кризис привел к гибели многих кооперативов в бывших социалистических странах. Из-за недостатков законодательства транзитивного периода, вновь создаваемые кооперативы послужили, к сожалению, орудием не созидания, а обогащения недобросовестных дельцов, перераспределения государственной и кооперативной собственности на фоне общего падения производства.

Сегодня перед мировым кооперативным движением, которое возрождается в новых условиях, стоит задача совершенствования организационных форм с целью укрепления единства, унификации кооперативных стандартов. Разработка и освоение единой кооперативной модели на мировом уровне является ответом кооператоров на вызовы глобализации, усиливает их значение как фактора развития международных экономических отношений. Кооперативному движению в странах с транзитивной экономикой предстоит преодолеть большой путь по восстановлению своего экономического потенциала, авторитета, чтобы реально и на равноправных началах влиться в мировое движение.

В Украине переход к рыночной экономике, приватизация, то есть отчуждение имущества государственных предприятий в пользу физических и негосударственных лиц были на деле проведены таким образом, что послужили причиной развала кооперативного (по своему юридическому статусу — негосударственного) сектора экономики, а не фактором его укрепления, развития как важной составной части национальной экономики. Это явилось следствием того, что в процессе реформирования отношений собственности превалировали не экономические, а политические резоны. Реформаторы усматривали в кооперативах не довольно распространенную в мире форму организации коллективного труда, а элемент социалистического социально-экономического устройства общества, подлежащий искоренению. Поэтому многие коллективные, по сути кооперативные, предприятия, особенно в сельском хозяйстве были „пущены под нож" приватизации, получившей в народе меткое прозвище „прихватизации". Можно только представить, какой бурный расцвет получили бы кооперативные хозяйства, если бы именно в их пользу, как гласит закон, были бы перераспределены находившиеся в государственной собственности мощная производственная и социальная инфраструктура, если бы освободившиеся финансовые ресурсы были направлены на укрепление материально-технической базы кооперативов, особенно в агропромышленной сфере! Коренные изменения в отношениях собственности, которые, исходя из бытующих представлений так называемого здравого смысла, должны были освободить кооператоров от пристальной опеки государства и дать мощный толчок инициативе, творчеству, проявлению позитивной созидательной природы кооперативных отношений, привели к совершенно противоположному результату. Помимо отмеченных политических причин это свидетельствует о недостаточной научной разработке проблемы реформирования отношений собственности в современной высокоиндустриальной экономике. Опора на неглубокие, поверхностные представления „здравого смысла" (по выражению Гегеля — средоточию всех предрассудков) послужило достаточным основанием для манипулирования сознанием широких слоев населения и осуществления приватизации в ее нынешнем виде. Однако проведенные преобразования заводят в тупик не только кооперативное движение, но и все украинское общество. Поиску выхода из тупика должна способствовать экономическая теория, выполняющая свою методологическую функцию. Однако она увлеклась далекими от реальной жизни неолиберальными концепциями, пригодными сегодня, разве что, для забавы теоретиков в благополучной гламурной среде. В Украине и других странах возникла острая необходимость в переосмысление фундаментальных основ развития экономических отношений в современных условиях глобализации в целом и в условиях транзитивной экономики, в частности. К таковым относятся отношения собственности, в том числе, в процессе становления и развития ее кооперативной формы.

В первую очередь, представляется необходимым уточнить представления о понятии собственности как категории, четче выделить ее юридический и экономический аспекты, и, что  является   наиболее   актуальным,   раскрыть   собственно   экономическое   содержание собственности, конкретные формы ее проявления в хозяйственной жизни общества.

Прежде всего, необходимо определить свою позицию среди различных трактовок учеными-экономистами сущностных характеристик собственности. Зачастую понятие собственности трактуется узко, сводится к юридическому аспекту, то есть праву владения, пользования, распоряжения объектом собственности. В английском New Webster’s Dictionary" собственность определяется как „эксклюзивное право владеть или использовать что-либо" [2, с. 801]. Эти основные права собственника разворачиваются в „пучок полномочий", но остаются в рамках правовых отношений между гражданами. Следует заметить, что в учебнике по экономике К. Макконнелла и С. Брю в словаре понятий и терминов среди определений собственной выгоды, собственного капитала даже не нашлось места понятию „собственность" [3, с. 396]. Это еще одно свидетельство склонности экономике к внешним формам экономических явлений в ущерб изучения их сущностной природы.

Известны суждения, ставящие под сомнение наличие у категории собственности экономического содержания и наделяющие её лишь юридическим смыслом [См.: 4]. При такой трактовке собственности экономические отношения людей уходят далеко на задний план, находятся в тени отношений правовых. Зачастую собственность трактуется как отношение человека (собственника) к вещи (объекту собственности). Это имеет исторические корни, уходящие в Римское право, Кодекс Наполеона. Не учитывается, что собственность — это категория, выражающая общественные отношения. Тем или иным объектом, вещью собственник может владеть, пользоваться и т.д., если он в процессе отношений с другими членами общества присвоил его. Поэтому следует поддержать позицию, трактующую категорию собственности как экономические отношения между людьми в их практической деятельности по поводу присвоения благ [5, с. 604]. Такие отношения шире, выходят за рамки правовых отношений, они не всегда могут быть юридически закреплены.

Кооперативная собственность по своей сути является феноменом, разрешающим противоречие между коллективным характером труда и индивидуальными интересами участников в этом коллективном труде. Вспомним определение кооперации: это „форма труда, при которой много лиц планомерно работает рядом и во взаимодействии друг с другом в одном и том же процессе производства или в разных, но связанных между собой процессах производства" [6, с. 337]. Совместный труд — технологическая основа производства. Однако кооперация имеет различные общественные формы. К. Маркс раскрыл исторические стадии развития кооперации: простая кооперация, мануфактура, капиталистическая фабрика. Дальнейший процесс обобществления производства привел к корпорации, корпоративному капиталу, корпоративной собственности. Этот вектор развития коллективного труда нацелен на производство прибыли, характеризуется неравноправным экономическим и социальным положением участников, чреват противоречиями, конфликтами.

Однако известен другой вектор движения коллективного труда, когда совместная трудовая деятельность подчинена достижению общей цели, коллективному интересу в обеспечении благосостояния членов коллектива, что выходит за рамки прибыльного хозяйствования. Индивидуальный интерес достигается посредством реализации коллективного интереса. В основе — кооперативная собственность. Здесь технологическая форма коллективного труда совпадает с коллективной собственностью на его результаты. Принципиальные отличия кооперативов от корпораций состоят в том, что, во-первых, кооператив основан не только на совместной собственности, но и на совместном труде его участников, соответствующей форме вознаграждения, чего не требует корпорация. Во-вторых, цель хозяйственной деятельности корпорации — прибыль, в принцип распределения которой положен не трудовой вклад, а владение акциями. Для кооперативов прибыль не является основной и конечной целью. Кооперативная прибыль играет большую роль в хозяйственной деятельности, но служит инструментом, финансовым ресурсом для достижения более высоких целей, включающих не только обеспечение материального благополучия, но и культурный, духовный рост кооператоров. Президент Конфедерации Кооперативов Италии Луиджи Марино акцентирует на этом внимание:„Кооперативы, в отличие от бизнесовых компаний, организаций работают по другим правилам. И мы обязаны донести настоящую их сущность, идею всего кооперативного движения" [7, с. 5]. Если, отмечает он, капиталистическое предприятие преследует единственную цель — наживу, то „кооперация является лекарством от нездоровой конкуренции в рыночных условиях" [7, с. 5]. Но следует понимать, что материальное благополучие, культурный и духовный рост трудового коллектива зависит от результатов труда, уровня его продуктивности, эффективности реализации преимуществ кооперативной собственности. Это требует углубления представлений об экономическом содержании самого понятия собственности.

В связи с реформированием экономики в трудах ученых - экономистов усилилось в последнее десятилетие внимание к теоретической разработке проблем собственности. Более четко представлена структура категории собственности, выделяется и раскрывается различие собственности юридической и собственности экономической. Это нашло отражение в научной литературе, учебниках по экономической теории [8] и впервые — в украинской «Экономической энциклопедии». Отмечается, что качественная сторона экономической собственности охватывает систему производственных отношений, и присвоение осуществляется в первую очередь в процессе труда [9, с. с. 237, 239, 240, 245]. Это создает методологическую основу для дальнейшего исследования различных направлений развертывания экономического содержания собственности в специфических условиях транзитивной экономики. Современное видение экономического и юридического содержания категории собственности достаточно полно отражено в статье Е. О. Стрижак. Экономический аспект собственности правильно представлен как „отношения между людьми по поводу присвоения (отчуждения) и хозяйственного использования материальных и нематериальных благ во всех сферах общественного производства" [10, с. 11]. Верно отражено утвердившееся в науке суждение, что экономические отношения собственности выражаются в получении дохода от присвоения и использования объектов собственности [10, с. 11]. Однако недостаток последнего суждения состоит в том, что экономические отношения собственности сводятся к распределению доходов, которое происходит в сфере обращения. За пределами таких отношений остается главная, ведущая сфера — производственная. Устоявшееся представление об экономическом содержании собственности не поднимается до уровня непосредственно производственных отношений. Необходимо заметить, что экономическая теория при таком неглубоком подходе к собственности не выдержала экзамена в критический момент, когда на громадном пространстве происходил процесс социально-экономического переустройства общества на основе приватизации объектов государственной собственности.

Углубление представлений об экономическом содержании собственности должно разворачиваться в направлении анализа и осмысления реальных форм ее проявления в процессе производственно-хозяйственной деятельности. Развитие отношений собственности в этом направлении необходимо увязать с фундаментальным принципом всякого экономного хозяйствования независимо от его общественной формы: достижение наибольших результатов при меньших затратах. Экономическое содержание собственности поднимает ее смысл до непосредственных факторов производственного процесса, определяющих его эффективность. Ключевые юридические категории объекта собственности и субъекта собственности переходят, таким образом, в категории материально-вещественных и личных факторов производства, а непременное юридическое требование — условия осуществления права собственности - в категорию хозяйственного механизма реализации собственности. Проблема переводится в плоскость: что присваивается (технический уровень объекта), кто присваивает (личностная характеристика субъекта), и как присваивается (при каком экономическом порядке). При таком подходе общественные действия по реформированию отношений собственности, приватизации приобрели бы основательную теоретическую базу и критерии оценки.

В свете реализации действительно экономического содержания собственности ключевые проблемы приватизации приобрели бы самое конкретное выражение. Перед государственными органами приватизации, которые были озабочены, главным образом, юридическим переоформлением собственности встали ли бы вопросы:

во-первых, какие средства производства передаются негосударственному собственнику, каково их техническое состояние, каков уровень износа фондов, сможет ли новый собственник вырабатывать на их основе конкурентоспособную продукцию;

во - вторых, в какие руки передается собственность, сможет ли субъект использовать право собственности адекватным способом, каковы его профессиональный уровень, экономическая подготовка, психологический настрой на рачительное хозяйствование, предприимчивость, обучен ли он сложной науке организации эффективного производства в конкурентных условиях современного рынка;

в-третьих, как, в условиях какого хозяйственного механизма будет осуществлять свое право новый собственник, каковы условия ценообразования, налогообложения, кредитования, государственного регулирования хозяйственной деятельности.

Кто, Чем и Как владеет — в этих трех характеристиках раскрывается экономическое содержание собственности. Лишь при оптимальном сочетании их может быть достигнут наибольший эффект, получен достаточный доход, который подлежит последующему распределению. Взвешенный, научно обоснованный подход к собственности ни в коей мере не принижает значение ее юридического содержания. Это исходный важнейший, связанный с острыми социальными конфликтами этап реформирования отношений собственности. Но не следует упускать из виду, что вслед за юридическим этапом идет более важный и длительный этап хозяйственного овладения новой формой собственности, реализации ее экономического содержания в практической производственной деятельности. Приращение собственности в ракурсе реализации ее экономического содержания должно происходить не за счет перераспределения благ, созданных другими субъектами хозяйствования, а в здоровом русле совершенствования материально-технической базы производства, повышения компетентности и заинтересованности субъектов собственности, создания более эффективного хозяйственного механизма, благоприятствующего становлению новых прогрессивных форм.

Представленный выше теоретический подход к экономическому содержанию собственности в полной мере относится к кооперативной собственности. С точки зрения экономического содержания кооперативную собственность характеризуют: объект, то есть чем владеет кооператив, какими средствами труда; субъект — кто входит в состав кооператива, каковы его профессиональный уровень, культура, другие человеческие качества; механизм хозяйствования, общий экономический порядок в стране, определяющий условия, в которых работает кооператив.

Кооперативный сектор экономики, особенно в сельскохозяйственном производстве, был подорван в результате не экономического, а политико-юридического подхода к его реформированию. Следует признать, что до реформирования один из наиболее мощных в Европе сельскохозяйственный кооперативный сектор Украины по форме был кооперативным, а по содержанию — государственным. Иным он не мог быть в условиях централизовано планируемой экономики. Тем не менее, был накоплен мощный производственный потенциал, базирующийся на применении современной сельскохозяйственной техники, агротехнологии, что поддерживалось целостной системой подготовки кадров, сельскохозяйственной наукой, развитием социальной инфраструктуры. В процессе перехода к рыночной экономике объективно стояла задача наполнения кооперативной формы коллективных хозяйств присущим ей содержанием, решив по-новому земельный вопрос, выведя их из-под жесткого государственного контроля, наделив полной самостоятельностью в хозяйственной деятельности. Однако в процессе „приватизации" были подвергнуты разрушению все элементы, составляющие экономическое содержание кооперативной собственности: материально-техническая база, кадровый потенциал. А рыночный хозяйственный механизм естественным образом возродил практику „ножниц цен", поставил сельскохозяйственного производителя в зависимое от посредников, кредитных и прочих учреждений положение. Главное, юридически наделив бывших колхозников частной собственностью на землю, государство на деле оторвало их от земли, так как не было создано ни материально-технических, ни организационных условий для реализации крестьянином собственности на землю. Лишь там, где вопреки общей тенденции под разными вывесками сохранились коллективные хозяйства, продолжается сельскохозяйственное производство даже в условиях неблагоприятного экономического климата.

Возрождение кооперативного сельскохозяйственного сектора в Украине возможно на пути реализации экономического содержания этой формы собственности, создания условий для реального соединения крестьянина с землей. Организационной формой могут служить сельскохозяйственные кооперативы, сочетающие по своей природе, частную форму собственности на землю с совместным ее использованием. Общество должно вернуть сельскому труженику материальные и моральные долги путем государственной помощи в укреплении материально-технической базы, создания адекватной социальной инфраструктуры, подготовки кадров, разработки и внедрения достижений сельскохозяйственной науки. В хозяйственном механизме необходимо, в первую очередь, устранить многовековую практику так называемых „ножниц цен", подрывающих финансы производителей сельскохозяйственной продукции, устранить монополию посредников, ограничить аппетиты кредитных учреждений.

Возрождение здоровой кооперации в Украине требует усиления внимания к потребительской кооперации. Это одна из наиболее апробированных форм организации удовлетворения индивидуальных интересов потребителей путем объединения их в коллективы, получившая широкое распространение в мире, выработавшая в течение длительной истории развития свои принципы, механизмы управления, организационные модели. В процессе трансформации экономики потребительская кооперация также понесла значительный урон. Как и на всем постсоветском пространстве, разгосударствление экономики в Украине, которое, в идеале, должно было бы привести к расцвету всех предприятий, основывающихся на негосударственных формах собственности, привело к упадку потребительской кооперации. Собственность потребительской кооперации не укреплялась, а разрушалась в общем потоке приватизации небольших государственных предприятий при поощрительном невмешательстве государства. Произошло, по справедливой оценке И. И. Артеменко „образование на основе кооперативной собственности частнособственнических отношений; прямая приватизация собственности потребительской кооперации" [11, с. 105].

Кооперативная общественность не проходила мимо факта грубого нарушения прав. В обращении к Верховной Раде и Совету Министров четвертого (внеочередного) собрания Рады Укоопсоюза пятнадцатого созыва в октябре 1991 года говорится о неправомерности приватизации предприятий потребительской кооперации. Это аргументировалось статусом потребительской кооперации, тем, что государство не вкладывало средств в её развитие, а лишь пользовалось её деятельностью в общих интересах. Отмечалось, что приватизация собственности потребительской кооперации будет означать уничтожение коллективной формы собственности и приведет к негативным социальным и экономическим последствиям [12, с. 7 —8]. Однако резоны кооператоров не были приняты в расчет, и приватизация потребительской кооперации шла своим ходом. Это имело негативные последствия, как собственно для кооперации, так и для обслуживаемого ею населения. Резко, в 2 — 3 раза и более сократились численность паевиков, количество объектов промышленного характера, розничной торговли потребительской кооперации. По данным Г. П. Скляра, удельный вес потребительской кооперации в товарообороте понизился в Украине с 30,2 процента в 1990 г. до 18,2 в 1995 г., 5,5 — 2000 г. и 1,9 — 2007 г. [13, с. 154]. Это затрагивает не только экономические, но и социальные интересы широких кругов населения, особенно сельского. Вследствие развала колхозов возросла доля сельских домохозяйств в производстве некоторых важнейших продуктов, особенно овощей, фруктов. В свое время потребительская кооперация служила надежным звеном между производителями и потребителями этой продукции. В настоящее время эта важная сфера деятельности потребкооперации значительно сократилась (табл. 1).

Таблиця 1
Доля сельских домохозяйств в производстве отдельных видов продукции и объёмы её закупок предприятиями потребительской кооперации в Украине [13, с. 91,136]
Продукция
Закупка предприятиями потребительской кооперации
Доля сельских домохозяйств в производстве, %
Един. измер.
1990 г.
2000 г.
2004 г.
2000 г.
2004 г.
Картофель
тыс. т.
1060,4
51,1
25,6
98,6
98,7
Овощи
тыс. т.
1281,8
32,7
20,9
83,1
89,0
Фрукты и ягоды
тыс. т.
360,3
57,3
28,2
81,8
88,6
Молокопродукты
тыс. т.
37,4
12,8
23,9
71,02
81,522
Мясо и мясопродукты1
тыс. т.
405,5
31,3
23,3
73,7
67,9
Яйца
млн. шт .
1707,4
22,5
42,3
66,2
53,7

1 - в убойном весе
2 - молоко

Сельскохозяйственный производитель отдан во власть перекупщикам, наживающимся как за счет производителя продукции, так и за счет её конечного потребителя. Уход потребительской кооперации с рынка продовольственных товаров служит одной из причин непомерного роста цен, ибо торговые наценки частного торговца составляет 40 — 50 процентов, тогда как у кооператоров они значительно ниже.

Потребительская кооперация в Украине, опираясь на присущие ей внутренние силы, проявляет тенденцию к возрождению. Из выступления председателя правления Укоопсоюза С. Г. Бабенко на очередном XIV съезде потребительской кооперации Харьковщины (октябрь 2008 г.) следует, что за последние пять лет почти в два раза вырос розничный товарооборот, в 1,4 раза увеличился объем выпуска промышленной продукции, в 1,3 — заготовок сельскохозяйственной продукции и сырья. Предприятия потребительской кооперации Украины значительно пополнили свои оборотные средства, возросла прибыль. Рентабельно работают более 97 процентов хозяйствующих субъектов. Оживляется заготовительная деятельность [14, с. 9]. Однако в целом потребительская кооперация в Украине находится на начальной стадии возрождения. Положительным является укрепление её юридических позиций. В ответ на обращение правления Укоопсоюза Конституционный суд принял четкое решение, что право собственности потребительской кооперации, независимо от времени его получения, является обязательным для исполнения, охраняется законом и подлежит государственной защите наравне с правами других субъектов собственности. Теперь дело — за экономическим наполнением юридически подтвержденного права, реализации экономического содержания кооперативной собственности.

Стратегия развития потребительской кооперации в Украине неразрывно связана с восстановлением и прогрессом в области агропромышленного комплекса страны в целом, особенно сельскохозяйственного производства. Росту потребительской кооперации препятствует сегодня нарушение нормального воспроизводственного процесса, низкие неустойчивые   доходы   населения,   занятого   в   сельском   хозяйстве,   других   отраслях, являющихся сферой деятельности кооперации. В стране разрушен, но не создан новый строй земледелия. Перспективы развития потребительской кооперации связаны с возрождением кооперативной формы организации производства в сельском хозяйстве — главном звене агропромышленного комплекса. Сегодня труженики сельского хозяйства, даже наделенные юридически землей, брошены на произвол судьбы, ибо не создано условий для реализации экономического содержания уже их частной собственности. В идеале стремились лучше соединить крестьянина с землей, не деле — оторвали его от земли, вынуждая играть роль своеобразного „лендлорда", отдающего свой земельный надел в аренду фермеру — функционеру, получая унизительную „ренту", главным образом, в натуральной форме. Долг общества в лице государства — создать условия в сельском хозяйстве для реализации крестьянством экономического содержания частной собственности на землю посредством кооперативной формы организации их труда. Общество в лице государства должно повернуться лицом к сельским труженикам, оказать действенную помощь в создании нового строя земледелия, базирующегося на кооперативных организационных началах, высококвалифицированных кадрах, современной материально-технической базе, производственной и социальной инфраструктуре. У общества, преодолевшего громадные трудности, но приобретшего в былые годы бесценный реальный опыт строительства крупномасштабного кооперативного сельскохозяйственного комплекса, еще в достаточной мере обладающего научным, кадровым, производственным потенциалом, сохраняются возможности для решения этой проблемы. Это путь к духовному и моральному возрождению общества на основе соединения частных интересов в совместном, продуктивном, организованном на кооперативных началах труде.

Література
  1. Сила кооперації — в єдності. Матеріали позачергової Генеральної Асамблеї Міжнародного кооперативного альянсу (5 — 6 червня 2008 p., Рим, Італія) // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України, № 25, 2008 р.
  2. New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English Language. — Danbury: Lexicon Publ. Inc., 1993.-1248 p.
  3. К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Т. 2. — М.: Изд. „Республика", 1992. — 402 с.
  4. Шкредов В.П. Экономика и право: Опыт экономико-юридического исследования общественного производства. - 2-е изд., перераб. и доп. - М., «Экономика», 1990. - 269 с.
  5. Большая экономическая энциклопедия. — М: Эксмо, 2007. — 816 с.
  6. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. (Предисл. Ф. Энгельса. Пер. И. И. Скворцова-Степанова), Т. 1. - М.: Политиздат, 1973. — 908 с.
  7. Кооперація в Італії // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України, № 25, 2008 р.
  8. Мочерний С.В; Основи економічних знань. Підручник . Вид. 2—ге уточнене. - К: Вид. центр «Академія», 2001. — 686 с.
  9. Економічна енциклопедія: У трьох томах, Т. 1. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 614 с.
  10. Стрижак Е. О. Методологические аспекты исследования категории собственности: сравнительный анализ экономического и правового подходов // Економіка розвитку, 2007, № 2.-С.11-15.
  11. Артеменко І. А. Теоретичні засади і практика реформувань відносин власності в споживчій кооперації при переході до ринкової економіки. — Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. — 195 с.
  12. Матеріали четвертих (позачергових) зборів Укоопспілки п'ятнадцятого скликання (1 жовтня 1991 року). — К.: Укоопспілка, 1991. — 8 с.
  13. Cкляр Г. П. Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці: монографія. — Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. — 279 с.
  14. Бабенко С. Г. Успішна діяльність спонукає до плідної праці // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України, № 45, 2008 р.

      

РОЗВИТОК ІНТЕГРАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СФЕРИ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

(СКЛЯР Георгій Павлович,   кандидат економічних наук, доцент Полтавського університету споживчої кооперації України, докторант Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна)

Трансформації у суспільстві вимагають адекватних змін у розвитку науки, активізації досліджень людинорозмірних комплексів [8, с. 33], у тому числі господарства сфери споживчої кооперації. Аналіз розвитку сумісно-розділених відносин соціального партнерства в основних сферах діяльності споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України дозволяє стверджувати, що посилення тенденції до інтеграції відносин в її (споживчої кооперації) сфері актуалізує дослідження сценаріїв, механізмів і моделей розвитку споживчої кооперації, що, на наш погляд, має важливе наукове і практичне значення.

В останніх наукових публікаціях сучасні українські дослідники приділяють окремим питанням розвитку та відтворення кооперативної природи сфери споживчої кооперації певну увагу. Так, Бабенко С.Г. вважає за необхідне посилення уваги до інституту пайовиків і працівників споживчої кооперації [2, с. 6], відзначає посилення тенденцій соціального характеру [2, с. 9], пріоритетність соціальної ідеї та соціальної орієнтації споживчої кооперації [2, с. 12-13]. Гелей С.Д. формулює наступне, на його погляд, протиріччя: абсолютизація кооперативних принципів в сучасних умовах часто стримує розвиток кооперації [6, с. 52-53], а також вважає особливо важливим завданням підвищення соціально-економічної зацікавленості членів товариств у збільшенні обсягів діяльності суб'єктів господарювання сфери споживчої кооперації, зростання пайового капіталу [6, с. 55]. Апопій В.В. акцентує увагу на гармонізації соціальних і економічних складників кооперації та робить висновок щодо специфіки структури змісту кооперації, що виражає її природу (кооперативна ідея, цінності, принципи, соціальна сфера, економічний потенціал, соціальна місія, економічний базис, кооперативна діяльність) [1, с. 68-69]. Пантелеймоненко А.О. вводить термін „аграрна кооперація" для визначення сукупності кооперативів в аграрній сфері [11]. Пастушенко Р.Я. дає історичний огляд та практичні пропозиції щодо закріплення кооперативної ідентичності сфери споживчої кооперації України [12]. Хміль Ф.І. обґрунтовує теоретичні засади кооперативного менеджменту [18]. Батьковець Г.А. розглядає в контексті проблем соціальної бази розвиток функції соціального управління в сфері споживчої кооперації [4]. Колектив авторів (Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павленчик Н.Ф.) констатує відсутність єдності серед науковців щодо тлумачення природи кооперативної організації [7]. Разом з тим у зазначених роботах не досліджуються з позицій економічної теорії відносини розвитку інтегральної моделі в сфері споживчої кооперації.

Методологічно стаття базується на теорії сумісно-розділених відносин і має за мету аналіз відносин розвитку інтегральної моделі, економічних умов та механізмів їх (відносин) відтворення в сфері споживчої кооперації. При цьому важливим і доцільним, на нашу думку, є поглиблення аналізу господарства сфери споживчої кооперації як людинорозмірного комплексу, як складної людинорозмірної системи, в основі якої реалізується інтегральна сутність людини, свідомість якої стає новим предметом праці [9, с. 154]. При аналізі означеної проблеми нами враховані методологічні підходи відомих вчених. Так, поняття складної людинорозмірної системи в економічних дослідженнях застосовує В. Тарасевич, використовуючи її (системи) філософське визначення, що дав В. Стьопіна - „система, яка історично розвивається, з включеною до неї людиною" [16, с. 61]. Для вчення П. Сорокінс важливим є розуміння інтегральної сутності людини і суспільства [13; 15], а В. Базилевич та В. Ільїн розглядають економіку як вчення про буття людини, що господарює, спрямованої) життя, у світ [3, с. 14]. Тобто для сучасної постнекласичної науки характерним є дослідженій складних людинорозмірних відносин в сфері господарства.

Людинорозмірність відносин в сфері споживчої кооперації в значній мірі обумовлена наступною особливістю вказаної кооперативної сфери: носієм ідеї кооперації є власник (член, пайовик) споживчого товариства, який є споживачем товарів і послуг (фізичною особою, людиною). На наш погляд, підприємство не може бути носієм ідеї кооперації - тільки людина, яка створює кооператив і приймає участь в його господарській діяльності і різних формах (фінансовими ресурсами, працею). Тобто, тільки людина формує відносин* реалізації ідеї кооперації та, що природно, сприяє розвитку самої ідеї, її сумісно-розділеного характеру. Відносини між людьми - членами споживчих товариств - формують сфер) розвитку ідеї споживчої кооперації та сферу носіїв кооперативної ідеї в широкому сенсі.

Економічні потреби особистостей - носіїв ідеї споживчої кооперації обумовлені рівнем розвитку їх домогосподарств, потребами та інтересами родини. Реалізації ідеї споживчої кооперації сприяють економічні умови розвитку домогосподарств та можливість їх покращення. Сфера господарської діяльності родини, що знаходить інституціональний вираз як домогосподарство, впливає на розвиток відносин сфери споживчої кооперації, є її компонентою, складовою її моделі. Характер моделі сфери споживчої кооперації в такому випадку визначається структурою домогосподарства, її людинорозмірністю, тобто, в свою чергу, приймає характер людинорозмірної сфери.

Розвиток сфери споживчої кооперації в часі та його аналіз на основі теорії сумісно-розділених відносин дозволяють виокремити наукову проблему динаміки відносин домогосподарств і кооперативів (споживчих товариств) як компонентів вказаної кооперативної сфери. Домогосподарства представлені в сфері відносин споживчої кооперації членами родин, які є фізичними особами - членами (пайовиками) споживчих товариств (кооперативів). Практика розвитку означених відносин дозволяє виділити відносини індивідуального і, потенційно, родинного членства в споживчому товаристві. Соціальною основою і членською базою споживчої кооперації в умовах України є переважно жителі сільської місцевості, районних центрів. Умови перехідної економіки здійснюють прямий негативний вплив на соціальну основу споживчої кооперації, її членів (пайовиків), працівників підприємств і установ, чисельність яких невпинно знижується. Так, за період 1991-2008 рр. чисельність членів споживчих товариств скоротилася, за нашими розрахунками, в 17 разів, а чисельність працівників зменшилася, за аналогічний період, в 9,5 разів. Тобто, кількість домогосподарств, які пов'язані зі сферою споживчої кооперації відносинами членства та відносинами працевлаштування, зменшується. На наш погляд, означені тенденції в певній мірі почали формуватися ще за умов адміністративно-командної економіки. Так, в умовах становлення і розвитку сфери споживчої кооперації формування її соціальної основи відбувалося за рахунок самоорганізації з використанням економічних і соціальних механізмів мотивації. В умовах адміністративно-командної економіки відбувалося збільшення чисельності членів за рахунок обов'язкового виконання планів кооперування, паєнакопичення. Сформувалася значна частка пайовиків, які не були свідомими носіями ідеї кооперації і в подальшому, що цілком природно, втратили відносини зі сферою споживчої кооперації. Крім того, припинення дії кооперативних механізмів економічної мотивації участі членів споживчої кооперації в господарській діяльності споживчих товариств також сприяло зменшенню економічної зацікавленості домогосподарств в розвитку відносин членства в споживчій кооперації.

Разом з тим в умовах перехідної економіки залишилися потреби домогосподарств в придбанні товарів, продажу виробленої сільськогосподарської продукції, отриманні послуг тощо. В умовах тінізації економіки, недобросовісної конкуренції зі сторони приватних підприємців споживча кооперації продовжує задовольняти попит значної частки сільського некооперованого населення на товари і послуги, здійснюючи свою діяльність прозоро. Однак подібні умови розвитку сприяють застосуванню підприємницьких механізмів, пошуку форм діяльності, які дозволяють досягати, в кінцевому результаті, мети споживчої кооперації, вирішуючи при цьому завдання виживання працівників підприємств сфери споживчої кооперації. Тобто, на наш погляд, відбувається розвиток сумісно-розділених відносин задоволення споживчих потреб кооперованого і некооперованого сільського населення за рахунок різних кооперативних форм, інтегрованих в сферу споживчої кооперації. Суттєвий вплив на формування і розвиток інтегральної моделі сфери споживчої кооперації мають сумісно-розділені економіко-правові відносини, їх фундаментальна і актуальна структура [5, с. 5]. Важливими є положення окремих статей Цивільного кодексу України щодо сфери підприємницьких і непідприємницьких товариств та характеру їх підприємницької діяльності. Стаття 84 визначає як підприємницькі товариства, що здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи. В статті 85 наголошено, що непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. До непідприємницьких товариств, згідно статті 86 Цивільного кодексу України, віднесені, поряд з об'єднаннями громадян, споживчі кооперативи, які можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню [19, с. ЗО]. Закон „Про кооперацію" передбачає членство в споживчих товариствах також юридичних осіб [10, с. 3]. В цьому контексті, на нашу думку, слід виділити відносини, що формують модель класичної сфери споживчої кооперації, модель кооперації працівників в сфері торгівлі, модель кооперації роздрібних торгівців (підприємців).

Основу першої, класичної моделі, складають відносини з членами (пайовиками) споживчих товариств як власниками кооперативу та його клієнтами, споживачами товарів і послуг. Особливістю моделі кооперації працівників в сфері торгівлі є пріоритетність відносин з власниками кооперативу, які одночасно є його працівниками. Відносини зі споживачами - скооперованим населенням - локалізуються в сфері здійснення актів купівлі-продажу товарів. Виникнення відносин, властивих кооперації підприємців-роздрібних торгівців, пов'язане з необхідністю забезпечити економічну ефективність кооперативної торгівлі в умовах високого рівня оподаткування. Працівники, які зареєстровані як підприємці, орендують підприємства торгівлі (магазини) у споживчого товариства. Відносини з некооперованими споживачами також пов'язані з актами купівлі-продажу товарів. Таким чином, в умовах перехідної економіки сформувалася кооперативна в своїй основі сфера сумісно-розділених відносин з кооперованим і некооперованим населенням. Кооперативну ідентичність вказаним відносинам забезпечують наявність колективної інтелектуальної власності на кооперативні цінності, принципи, бренди та неподільної частини власності (майна) споживчих товариств та їх спілок. Виконання попереднього дослідження механізму відтворення кооперативної ідентичності відносин, властивих класичній теоретичній моделі сфери споживчої кооперації [14], сприяє продовженню аналізу з метою пояснення характеру відносин, що формують сферу споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України.

Сфера відносин кооперативної ідентичності включає, на наш погляд, сумісно-розділені відносини з визнання і реалізації кооперативних цінностей та принципів, а також сумісно-розділені відносини, що характеризують власне сферу споживчої кооперації. Стосовно останньої, то набуття Україною членства в Міжнародному кооперативному альянсі в 1992 р., тобто вже в умовах перехідної економіки, юридично підтвердило на міжнародному рівні визнання сферою Укоопспілки кооперативних цінностей та принципів. Разом з тим, практика розвитку сфери споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України свідчить, що кооперативні    принципи,    особливо    економічної   участі    членів,    повною    мірою не реалізовуються. Тобто протиріччям є окремий характер розділених відносин з визнання і з реалізації кооперативних цінностей та принципів. Сумісними є відносини зі спільного визнання і реалізації кооперативних цінностей та принципів у сфері споживчої кооперації. Це протиріччя створює негативні умови для розвитку сфери споживчої кооперації і може призвести до втрати нею кооперативної ідентичності.

Усвідомлення необхідності розвитку відносин, ідентичних моделі сфери споживчої кооперації, вимагає відтворення або створення механізмів, що поєднують засновані на моральності соціальну сферу та сферу економічних відносин кооперації. Особливої уваги, на наш погляд, вимагає розвиток відносин з членами (пайовиками) споживчої кооперації. Важливим при цьому є формування в суспільній свідомості позитивного уявлення про сферу споживчої кооперації, загальнолюдську і високоморальну основи кооперативних цінностей та принципів. Необхідно подолати наслідки деформації відносин, якої зазнала сфера споживчої кооперації в умовах адміністративно-командної економіки і яка спричинила зміни у свідомості її членів (пайовиків), - оскільки це приводить до певних протиріч у практиці розвитку сфери відносин з пайовиками.

Так, в умовах перехідної економіки прийом нових членів часто здійснюється з використанням дефіциту робочих місць та цільових направлень на навчання у вищі навчальні заклади сфери споживчої кооперації. При цьому широко застосовується внесення новими членами певних сум додаткових внесків. Тобто: у свідомості деяких працівників організацій сфери споживчої кооперації закладено (і вони спрацьовують) методи мотивації, сформовані в умовах адміністративно-командної економіки (економіки дефіциту), нівелюється значимість відносин з пайовиками як учасниками внутрішнього ринку сфери споживчої кооперації. Разом з тим, існує точка зору пайовиків - працівників підприємств сфери споживчої кооперації, зміст якої полягає в тому, що немає необхідності в збільшенні чисельності непрацюючих у сфері споживчої кооперації членів, чия участь визначається й іноді вичерпується невеликим за розміром вступним внеском. Бажаними є ті пайовики, які активно - своєю працею і фінансовими ресурсами - підтримують сферу споживчої кооперації, купують товари в її магазинах. Так, прикладом активної свідомої участі членів (пайовиків) споживчих товариств у господарській діяльності сфери споживчої кооперації є виконання ними безоплатно реконструкції торговельних підприємств, пристосування виділених сільською радою будівель під магазини в Гадяцькій райспоживспілці Полтавської області.

Слід наголосити, що в умовах перехідної економіки актуалізується роль пайовиків як основи суспільно-громадської складової сфери споживчої кооперації. Оприлюднення громадянської позиції пайовиків на захист своїх економічних інтересів та об'єктів власності споживчої кооперації сприяють дотриманню норм чинного законодавства органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суб'єктами підприємницької діяльності.

Це засвідчує, що нині є необхідними зміни в суспільній свідомості, а також у свідомості керівників і працівників організацій сфери споживчої кооперації, членів (пайовиків) споживчої кооперації стосовно відтворення ролі пайовика в розвитку відносин кооперативної ідентичності сфери споживчої кооперації. Наявність достатньої чисельності свідомих та економічно активних членів споживчої кооперації, які не працюють на її підприємствах, на нашу думку, визначає в головному кооперативну ідентичність сфери споживчої кооперації. Тобто

ДЧП = КІСК,

де ДЧП - достатня чисельність пайовиків, які не працюють на підприємствах сфери споживчої кооперації;

КІСК - кооперативна ідентичність споживчої кооперації.

Достатньою слід вважати, на нашу думку, чисельність членів (пайовиків), які не працюють  на  підприємствах  сфери  споживчої кооперації,  але  забезпечують  розвиток відносин на її внутрішньому товарному ринку через активну участь в основних сферах діяльності споживчої кооперації.

Механізмом відтворення соціально-економічного статусу члена (пайовика) споживчої кооперації як реального власника є, в першу чергу, розвиток відносин власності, що сприяє реалізації принципів добровільного і відкритого членства, демократичного членського контролю та, головне, участі членів у економічній діяльності, забезпеченні автономності та незалежності кооперативів. В умовах перехідної економіки свідомому розвитку відносин власності та відтворенню соціально-економічного статусу пайовика особливу увагу приділяють центральні органи управління сферою споживчої кооперації, а саме Центральна спілка споживчих товариств (Укоопспілка). Для цього розроблено і реалізуються «Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України», «Положення про неподільний фонд споживчого товариства», «Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України», «Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України», «Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України», «Положення про майнові сертифікати на право на пай (частку) в майні споживчою товариства системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки)» тощо. Для забезпечення умов реалізації головного економічного кооперативного принципу - участі членів у економічній діяльності, розроблено «Положення про порядок участі членів, асоційованих членів споживчого товариства (з числа фізичних осіб) у його господарській діяльності (придбання товарів в об'єктах роздрібної торгівлі споживчої кооперації України)». Залученню молоді у сферу споживчої кооперації має сприяти реалізація «Концепції молодіжної політики Центральної спідки споживчих товариств України та профспілки працівників споживчої кооперації України». Отже, в умовах перехідної економіки України активно реалізовується політика Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) шодо відтворення кооперативної ідентичності сфери споживчої кооперації.

Протиріччям у розвитку відносин з членами є активна свідома політика Укоопспілки на відміну від загалом соціально-пасивного ставлення значної частки пайовиків., які не працюють на підприємствах сфери споживчої кооперації, до відтворення її кооперативної ідентичності.

Практика свідчить, що в останні роки здійснюється свідомий розвиток відносин у сфері організаційно-кооперативної роботи, відновлюються механізми аналогічної служби. Застосування під час аналізу теорії сумісно-розділених відносин дозволяє стверджувати, що нині потрібен більш широкий погляд на механізми сфери соціально-економічного управління розвитком відносин з членами (пайовиками) споживчої кооперації.

На наш погляд, у контексті дослідження особливо важливим є розвиток відносин з реалізації кооперативного принципу «навчання, підвищення кваліфікації, інформація»; залучення до цього, разом з працівниками служби з організаційно-кооперативної роботи, яка нині відновлюється, інших працівників підприємств сфери споживчої кооперації, активних членів споживчих товариств, а також викладачів та Студентів кооперативних навчальних закладів. Розділеними тут виступають відносини з членами і потенційними членами споживчих товариств співробітників служби організаційно-кооперативної роботи. Роздільність притаманна і відносинам з пайовиками - щодо кооперативних виплат за їхню участь у господарській діяльності споживчих товариств. Розділений характер мають також відносини членів кооперативного активу з потенційними пайовиками споживчої кооперації. Роздільність характерна і для відносин викладачів кооперативних навчальних закладів зі студентами - щодо вивчення теорії кооперації. Водночас відносини з реалізації кооперативного принципу «навчання, підвищення кваліфікації, інформація» є сумісними. Тобто сфера соціально-економічного управління розвитком відносин з членами та потенційними членами споживчої кооперації має сумісно-розділений характер, поєднує механізми, властиві економічній і соціальній сферам споживчої кооперації.

Слід зазначити, що розвиток відносин інтеграції відбувається в межах кооперативної моделі господарювання і сфери споживання. Тобто створюються умови для відтворення соціально-економічних умов розвитку економічного потенціалу сфери споживчої кооперації, відтворення соціально-економічного статусу члена споживчої кооперації в суперечливих умовах перехідної економіки України.

Рис. 1. Інтегральна модель розвитку сфери споживчої кооперації

Відносини, властиві вказаним моделям розвитку, розповсюджуються на основні сфери діяльності споживчої кооперації -- виробничо-заготівельну, сферу торгівлі, фінансово-кредитну та інвестиційну сферу. Відносини інтеграції у зазначених сферах головною метою переслідують забезпечення товарними ресурсами сфери кооперативної торгівлі. Крім того, розвиток сфери освіти, сфери послуг та інших (будівництво, транспорт тощо) дозволяє стверджувати, що в умовах перехідної економіки в Україні сформувалася інтегральна модель розвитку сфери споживчої кооперації (рис. 1).

Включення в інтегральну модель сфери споживчої кооперації відносин з домогосподарствами дозволяє виокремити відносини, що властиві монетарній і немонетарній економіці [17, с. 7], одночасно економіці виробництва і економіці споживання як економіки виживання [17, с. 223], економіки знань. Для інтегральної моделі характерні відносини зі створення мережі магазинів для всього населення, всіх споживачів; участі у розвитку соціальної інфраструктури села - для всього населення; навчання студентів в закладах освіти - для всього населення. Інтегральна модель сприяє активізації економічного і соціального потенціалу сільського населення, ініціативи лідерів сільських територіальних громад. Та, однією з форм підтримки розвитку інфраструктури соціальної сфери села в умовах перехідної економіки є передача споживчою кооперацією окремих будівель, переважно підприємств торгівлі, на умовах оренди або повного викупу, для переобладнання під амбулаторії, аптеки, клуби, адміністративні приміщення органів місцевого самоврядування тощо.

На наш погляд, теоретичний аналіз інтегральної моделі сфери споживчої кооперації дозволяє стверджувати, що може бути виокремлена і введена з науковий обіг категорія „сумісно-розділені відносини економічного розвитку споживчої кооперації", яка виражає свідомі зміни якісних форм реалізації ідеї розділеного задоволення індивідуальних потреб особистостей завдяки об'єднанню людей з метою створення соціально економічних умов спільного протистояння бідності й підвищення рівня життя членів споживчої кооперації через розробку й практичне впровадження специфічних механізмів поєднання їх особистих економічних інтересів у сферах виробництва і споживання товарів широкого вжитку.

Крім того, подальший аналіз розвитку сумісно-розділенчх відносин інтеграції в умовах глобалізації дозволяє зафіксувати наявність і ввести поняття „кооперативна цивілізація" для глобатьної сфери розвитку сумісно-розділених відносин інтеграції інституційних ферм кооперації ка засадах соціального партнерства, прагматичного застосування принципів моральності в сфері господарства.

Таким чином, врахування людинорозмірності сумісно-розділених відносин розвитку сфери споживчої кооперації дозволяє створити інтегральну модель, яка знімає протиріччя,, що виникають при аналізі відносин класичної моделі сфери споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України.

Подальші наукові дослідження пов'язані з проблемами космізму сфери кооперації.

Література
  1. Апопій В.В Соціально-економічний зміст кооперації: теоретичні та прикладні аспекти // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 67-78.
  2. Бабекко С.Г, Сучасні тенденції і пріоритети розвитку споживчої кооперації України // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 3-15.
  3. Базилевич В.Д., Ільїн В.В. Інтелектуальна власність: креативи метафізичного пошуку. - К.: Знання, 2008. -687 с.
  4. Батьковець Г.А. Соціальна база розвитку і соціальна місія споживчої кооперації України /7 Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 181-186.
  5. Геєць В., Гриценко А. Економічні засади правового регулювання господарських відносин // Економіка України. - 2008. - № 5. - С. 4-18.
  6. Гелей С.Д. Споживча кооперація України: історичні етапи розвитку // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 40-56.
  7. Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павленчик Н.Ф. Внутрішні відносини в кооперативі // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 113-122.
  8. Економіка і кібернетика на початку XXI століття / За наук, редакцією д.е.н., проф. Задорожного Г.В., к.ф-м.н., проф. Михайленка В.Г. - Харків: ХНУ, 2005. - 260 с.
  9. Задорожний Г.В., Хомин О.В. Інтелектуальне підприємництво у економці знань. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2008. - 171 с.
  10. Закон України "Про кооперацію" - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2003. - 24 с.
  11. Пантелеймоненко А.О. Аграрна кооперація в Україні: теорія і практика: Монографія. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 347 с.
  12. Пастушенко Р.Я. Кооперативна ідентичність та споживча кооперація України // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 161-173.
  13. Питирим Сорокин. Жизнеописание, мировоззрение, цитаты: За 60 минут. - СПб: Невский проспект; Вектор, 2007. - 176 с.
  14. Скляр Г.П. Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці: монографія. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 279 с.
  15. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ. - М: Политиздат, 1991. - 543 с.
  16. Тарасевич В. Постнеклассическая наука и экономическая теория // Экономика Украины. - 2004. -№ 2. -С. 59-65.
  17. Тоффлер Э. Революционное богатство / Элвин Тоффлер, Хейди Тоффлер. - М: ACT: ACT МОСКВА: ПРОФИЗДАТ, 2008. - 569 с.
  18. Хміль Ф.І. Теоретичні проблеми управління у споживчій кооперації // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Вип. 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 123-134.
  19. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. - К: Юрінком Інтер, 2004. - 464 с.