До змісту

ІСТОРІЯ

     Т. В. Оніпко,
кандидат історичних наук, доцент ПУСКУ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ (1921 1928 рр.)

У нинішніх умовах Україна намагається вийти на європейський та світовий ринки, зайняти в них достойну нішу. Безумовно, це стосується і системи споживчої кооперації, яка має чималий досвід зовнішньоекономічної діяльності. У цьому контексті повчальною сторінкою є налагодження вітчизняними кооператорами міжнародних торговельних зв’язків у період радикальних реформ, спричинених переходом до нової економічної політики. Історичний досвід свідчить, що протягом 20-х рр. ХХ ст. споживча кооперація України займає вагоме місце в європейській торгівлі.

Певний матеріал про закордонну діяльність споживчої кооперації РСФРР та УСРР міститься в публікаціях, що вийшли в 20-х на початку 30-х рр. Переважно це були брошури та статті, написані працівниками кооперації та економістами на основі статистичних збірників і звітів, зокрема, привертають увагу роботи Е. Вар'яша [1]. З партійно-класових позицій розглядали міжнародну діяльність ВУКС відомі популяризатори кооперативного руху С. Зарудний та В. Целларіус [2]. Серед дослідників 6080-х рр., які вивчали надбання кооперації в міжнародному плані, слід назвати О. І. Крашеніннікова, К. І. Вахитова, О. Пріцака, І. Витановича та ін. Серед сучасних вчених наукову цінність мають розвідки М. А. Журби, присвячені міжнародним зв’язкам споживчої та сільськогосподарської кооперації в 20-ті рр. [3]. У цілому, питання зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації України в період непу до цього часу не було предметом спеціального дослідження ні вітчизняними істориками, ні економістами. Метою статті є спроба окреслити основні напрями зовнішньоекономічної діяльності Вукоопспілки (ВУКС) у період непу. Об’єктивне вивчення набутого зовнішньоекономічного досвіду споживчої кооперації в минулому, на нашу думку, має стати запорукою її досягнень у нинішніх міжнародних експортно-імпортних операціях.

Відбудова економічного життя України в 20-ті рр. вимагала виходу на європейський ринок. Перехід до непу загострив проблему створення закордонного представництва споживчої кооперації України. Через кооперативну торгівлю наша країна мала вийти на закордонні ринки для проведення експортно-імпортних операцій. У перші роки непу встановити торговельні контакти із Заходом для споживчої кооперації України було непросто, оскільки Міжнародний кооперативний альянс (МКА) Вукоопспілку спочатку не визнавав, хоча ще в січні 1920 р. кооператори України надіслали заяву МКА про те, що українська кооперація має законне право на представництво в цій організації [4, арк. 3839].

Від імені Української СРР представники Вукоопспілки проводили активні переговори з представництвом МКА в Парижі та Берліні, а також надсилали своїх представників до Лондона, які повинні були задекларувати її бажання брати участь у засіданнях і конференціях на правах рівноправного члена. Нарешті, після тривалих спроб у січні 1923 р. на засіданні виконкому МКА, яке відбувалося у Генті, Вукоопспілку було прийнято до складу цієї організації [5, с. 24]. Завдяки наполегливій діяльності Вукоопспілці вдалося встановити зв’язки з міжнародним кооперативним рухом і стати членом МКА. Авторитет споживчої кооперації УСРР поступово зростав.

З переходом до непу Вукоопспілка почала відроджувати експортно-імпортні операції. Українські кооператори підтримували торговельні контакти з кооператорами та підприємцями ряду європейських країн, американськими колегами. На початку 1921 р. Вукоопспілка почала здійснювати вивіз експортних товарів і сировини, хоча через неврожай вивіз був випадковим і формувався за рахунок старих запасів кооперативних організацій. Тоді Вукоопспілка вивозила не тільки таку сировину, як шкіра, кишки, але намагалася збути за кордон деякі запаси старого паркету, що був на власних лісозаготівлях. Для здійснення торговельних операцій ВУКС організувала власне представництво в Празі, до якого з Харкова декілька разів виїжджала делегація українських кооператорів. У лютому 1921 р. правління ВУКС домовилося про торговельні зв’язки з румунськими кооператорами, які зобов’язувалися реалізувати українські товари на європейських ринках [6, арк. 28, 70].

Неврожай та голод 1921 р., який охопив південні райони України, потребували допомоги української кооперації. Держава всіляко намагалася використовувати закордонні операції Вукоопспілки для допомоги голодуючому населенню. Щоб повніше залучити та використати Вукоопспілку для заготівель експортної сировини, було прийнято ряд рішень. Кооперації було обіцяно відкритий вихід на зовнішній ринок у контакті з Народним комісаріатом зовнішньої торгівлі (НКЗТ) [7, с. 200].

У 1921 р. ВУКС отримала від держави для розвитку своїх експортно-імпортних операцій кредит експортної сировини на суму 100 тис. крб. золотом [8, арк. 51]. У листопаді 1921 р. вийшла постанова ВУЦВК та Української Економічної Ради (УЕР) „Про державну заготівлю сировини”, в якій зазначалось, що Українська Економічна Рада та Наркомзовнішторг повинні здійснювати експортні заготівлі переважно через ВУКС і місцеві губспоживспілки [9, с. 844].

Урядова комісія з надання допомоги голодуючим доручила Вукоопспілці з’ясувати можливості придбання за кордоном хліба. Оскільки частину товарних запасів держава у кооперації забрала, ВУКС вивозила за кордон те, що залишилось і мало ціну на європейських ринках. Це були вироби народних промислів і лікарські трави. За обсягом експорту лікарських рослин Україна посідала одне з перших місць серед європейських країн. Найважливішими ринками збуту були Гамбург і Лейпціг. Протягом 1921 р. найбільше лікарських рослин здали Полтавська губспоживспілка – 1 576 пудів і Кременчуцька – 1 830 пудів [10]. Унаслідок експортних операцій делегація ВУКС, що виїхала за кордон у грудні 1921 р., закупила в Німеччині та Польщі значну кількість хліба для голодних [11, с. 55].

Підйом сільського господарства в 1922 р. вимагав зміни політики експорту та переходу на шлях поступового залучення до зовнішньої торгівлі основних галузей сільського господарства. У січні 1922 р. правління ВУКС почало переговори з державними органами влади про надання кооперації ширших прав на заготівлю і збут експортної сировини. Вукоопспілка змогла повніше задовольняти потреби селянських господарств у реманенті, дрібних кустарів – у сировині, яку можна було придбати лише за кордоном. Реалізуючи сільськогосподарські продукти, кооперація закупляла у зарубіжних кооператорів предмети першої необхідності: мануфактуру, галантерею, взуття, залізо, цвяхи тощо [12, арк. 3]. У березні 1922 р. Українська Економічна Рада прийняла постанову про експортно-імпортну діяльність Вукоопспілки, згідно з якою торговельні операції за кордоном ВУКС могла проводити через апарат Народного комісаріату зовнішньої торгівлі (НКЗТ) УСРР за рахунок комісійних [13, с. 214-215].

Щоб розширити експортно-імпортну діяльність, Вукоопспілці потрібно було забезпечити наявність якісної експортної сировини. Спочатку для цього на засіданні президії правління Вукоопспілки у березні 1922 р. було прийнято рішення надати експортно-імпортному відділу 1 млн крб з метою приведення в задовільний стан експортної сировини. У червні 1922 р. вийшла постанова РНК УСРР „Про вільну скупку, продаж та вичинку хутра”, згідно з якою ВУКС надавалось право реалізувати за кордоном заготовлену хутросировину, на яку був великий попит [14, с. 454]. У другій половині 1922 р. українські кооператори вивозили за кордон олію, шкіру, пух, перо, мінеральні добрива, соду, вапно, купорос, кислоти тощо. У цей час заготовлені кооператорами вироби з дерева, кераміка та вишивка майстрів Полтавщини, Київщини, Волині, Поділля експонувалися на кооперативних виставках у Лейпцігу, Празі, Лондоні.

На виручені кошти Вукоопспілка закупляла товари для задоволення потреб селян, зокрема пайовиків. Та оскільки зароблених грошей у Вукоопспілці було недостатньо, остання домовлялась із зарубіжними кооператорами про кредити. Зокрема, між Вукоопспілкою і чеською кооперацією в січні 1922 р. була укладена угода про надання ВУКС кредиту на суму 10 млн крон і спорудження в Україні заводу сухих дубильних екстрактів [15]. Вукоопспілка отримала пропозицію німецьких кооператорів, які на умові шестимісячного кредиту продали ВУКС 10 тис. плугів, а також партію пилок і сокир [16].

У листопаді 1922 р. затвердили постанову УЕР „Про експортну та імпортну роботу української кооперації”, в якій зазначалось, що кооперативні організації на місцях отримували право співпрацювати з Міжнародним товариством оптових закупівель, а також із закордонними приватними фірмами. Проте контроль держави виявився в тому, що Головний кооперативний комітет та УНКЗТ повинні були визначити ті кооперативні організації, які мали б право виходу на закордонні ринки [17, с.1011].

Весною 1923 р. експортно-імпортні операції української кооперації через стабілізацію економічного життя в Україні значно активізувалися. Цьому сприяв ряд прийнятих рішень керівництвом республіки, за якими споживча кооперація отримувала податкові пільги та спеціальні залізничні тарифи для експорту вантажів за кордон [18, с. 260, 270]. У 1923 р. Вукоопспілка розпочала вивезення за кордон хліба – основної статті експорту України. Проте перешкодою на шляху самостійних експортно-імпортних операцій і вивозу на закордонні ринки збіжжя були невизначені до кінця взаємовідносини Вукоопспілки з державними структурами СРСР [19, арк. 81, 8586 ].

Відкривши в Берліні самостійне представництво, Вукоопспілка активізувала вивіз збіжжя за кордон. Близько 1 тис. кооперативних товариств займалися хлібозаготівлями для експорту. Протягом 1923 р. ВУКС вивезла за кордон 13 млн. пудів хліба. Відновлення хлібного експорту мало надзвичайно велике значення для відбудови народного господарства України. У 1924 р. Вукоопспілка заготовила для експорту понад 100 млн. пудів хліба – половину від загальносоюзного плану [20].

З весни 1923 р. почався масовий вивіз Вукоопспілкою яєць за кордон. Першими ринками збуту яєць для української кооперації стали Данціг і Рига. Так, зокрема, Полтавська райспілка заготовила навесні 1923 р. 15 вагонів яєць для експорту, восени того ж року – 1, восени 1924 р. ще 8 [21, арк. 31]. 11 вересня 1923 р. завідувач загальнокооперативним відділом ВУКС Вітман доповідав на засіданні правління, що „яєчна кампанія” в Польщі та Прибалтиці проведена успішно [22, арк. 6566]. За період з січня до серпня 1924 р. Вукоопспілка експортувала за кордон 214 вагонів яєць. ВУКС провела активну заготівлю на експорт живої та битої птиці, продукції тваринництва. Із метою сприяння експорту м’яса, птиці та яєць у 1924 р. був створений у складі Вукоопспілки спеціальний орган – „Коопптах”. Він мав 120 складів для яєць, 12 птахокомбінатів, зразкову птахоферму, дві селекційні станції та зоотехнічну ветеринарну лабораторію. За виручені від продажу яєць кошти ВУКС змогла в 19231924 рр. закупити за кордоном товарів на суму 90,3 тис. крб. Серед них були не лише промислові вироби, але і фрукти та овочі [23, арк. 55]. У 1926 р. „Коопптах” заготував 1 200 вагонів яєць, що становило 70 % усієї заготівлі яєць в Україні [24, с. 51].

Для підвищення зацікавленості селян у встановленні через споживчу кооперацію зв’язків із зарубіжними ринками в 19241925 рр. було скасовано мито на більшість сільськогосподарських товарів, переглянуто та зменшено залізничні тарифи тощо. Та в той же час встановили державний контроль за якістю хліба, яєць, щетини, кінського волосся, прядива, м’ясопродуктів. Участь споживчої кооперації в експорті рослинної сировини зросла в 19241925 рр. у 6 разів проти початку 20-х рр. Загальна сума експортних операцій у 19241925 рр. збільшилась проти попереднього року на 34,6 %, або 139,8 тис. крб. Основне місце в експорті займали олійне насіння – 50,6 % і хлібопродукти – 41,6 %. Якість українських товарів дозволила Вукоопспілці реалізувати їх на 22 зарубіжних ринках [25, с. 10]. У 19241925 рр. Вукоопспілка закупила за кордоном товарів на суму 128,3 тис.крб. Серед закуплених товарів 59,3 % припадало на бакалійні товари; 17,8 – на шкіряне взуття; 14,9 – на галантерею та трикотаж і 7,9 – на машини та металогосподарські товари тощо [26, с. 45].

Особливу увагу кооператори приділяли вирішенню таких питань, як встановлення цін на експортні продукти, які в змозі конкурувати на світовому ринку. Виконання цього завдання вимагало здешевлення операцій щодо зовнішньої торгівлі, особливо шляхом зниження накладних та організаційних витрат [28, с. 369].

Необхідно було добитися рентабельності зовнішніх і внутрішніх операцій кооперативних організацій [29, с. 420]. Через це Перша Всеукраїнська конференція КП/б/У в жовтні 1926 р. намітила задачу більш повного імпорту устаткування, сировини напівфабрикатів. Разом з тим Вукоопспілці потрібно було добиватися отримання активного сальдо в зовнішній торгівлі [30, с. 441]. Десятий з’їзд КП/б/У (листопад 1927 р.) наголосив на необхідності розробити заходи щодо розширення експортної номенклатури [31, с. 516].

У 19251926 рр. зріс вивіз м’яса та м’ясопродуктів. Відбулося розширення м’ясоекспортної номенклатури. Крім свиней і великої рогатої худоби в живій вазі, українські кооператори на зарубіжні ринки постачали заморожені туші та окости [32, с. 3]. Крім цього, великий попит за кордоном був на прядиво, тютюн, коноплі, хміль, патоку, цукор тощо. Із 19271928 рр. значну роль в експорті почали відігравати вершкове масло, ковбасні вироби, городина та садовина. У 19281929 рр. ці продукти становили вже 83 % всього експорту. Україна була одним з найбільших постачальників лісу на європейські ринки, експортуючи дуб, вільху, осику, а також дошки, шпали тощо. Їх купували англійські, французькі, німецькі, бельгійські, голландські підприємці.

Ескпортні торговельні операції Вукоопспілки в кінці 20-х рр. набули великого значення. Якщо в 1923 р. їх сума становила 690 тис. крб., в 19261927 рр. 13 млн. 47 тис. крб., в 19281929 рр.– 4 млн. 552 тис. крб. Асортимент товарів, які Вукоопспілка закуповувала за кордоном, з роками змінювався. Спочатку це була мануфактура, в 19231925 рр. бакалійно-колоніальні товари, 19251926 рр. мануфактура, 1926-1927 рр. металотовари, машини, інструменти, 1927-1928 рр. бакалія і галантерея, 19281929 рр. галантерея [33].

Вукоопспілка протягом 20-х рр. брала участь у міжнародних ярмарках, зокрема у Ліоні, Лейпцігу, Празі, Кенігсберзі, Франкфурті, Мілані. У Києві регулярно проходили контрактові ярмарки, на які привозили свої товари кооператори Польщі, Австрії, Німеччини, Чехословаччини, Естонії, Голландії та інших країн [34, арк. 4647].

Таким чином, експортно-імпортні операції української кооперації з кожним роком все більше зростали. Наприклад, у 192526 р. експорт становив 7,9 млн. т, а імпорт – 1,5 млн. т, тобто товарообоорт досяг 9,4 млн. т вантажів [35, с.13]. До 1927 р. на ринках Європи споживча кооперація розширила свою нішу – її експорт від початку запровадження нової економічної політики збільшився втричі та досяг 175 млн. крб. [36, с. 33]. Вітчизняним кооператорам вдалося пробити дорогу українським товарам на зовнішні ринки та налагодити товарооборот з країнами Європи та Азії. Зазначимо, що цілком погоджуємося з думкою: експорт, економічно дуже вигідний для українського селянства, був важливим джерелом формування державного бюджету [37, с. 263].

Варто зазначити, що у експортно-імпортних операціях споживчої кооперації України протягом 20-х рр. був і ряд недоліків. Не секрет, що зовнішньоекономічна діяльність Вукоопспілки багато в чому регламентувалася як партійними та державними органами, так і Центроспілкою СРСР. Відчутний брак відповідного стандарту експортного товару та знання ринків споживання і експорту, неналагодженість переробних підприємств, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів для виготовлення експортних товарів, слабка організація торговельного механізму експорту: прийому, зберігання, оцінки, сортування, обробки, переробки тощо.

Нині, враховуючи досягнення та прорахунки зовнішньоекономічної діяльності споживчої кооперації України, можемо констатувати, що протягом 20-х рр. Вукоопспілці вдалося не лише добитися її визнання МКА, але й зайняти міцні позиції в міжнародній торгівлі. Ретроспектива відносин між вітчизняними та закордонними кооперативними центрами, на нашу думку, має стати предметом спеціального дослідження вчених, адже сучасна Україна має велике бажання ввійти до складу реформованої об’єднаної Європи. Із цього бажання повинна логічно випливати тісна співпраця з головними економічними, політичними та кооперативними загальноєвропейськими центрами й організаціями.

Література
  1. Экпортные ресурсы Украины. – Харьков, 1923. – 244 с.; Зовнішня торгівля УСРР та її ближчі перспективи. – Харків, 1924. – 42 с.; Экспорт сельскохозяйственных продуктов из Укрианы в 1925/26 году. – Харьков, 1925. – 23 с.; Варьяш Э. Международное кооперативное движение и советская кооперация. – М., 1926. – 98 с.
  2. Зарудний С. Кооперативний інтернаціонал. – Харків, 1927; Целларіус В. Міжнародний кооперативний день та завдання радянської кооперації. – Х., 1930.
  3. Журба М. А. Селянська кооперація радянської України і Міжнародний кооперативний альянс (20-ті рр. ХХ ст.) // Український історичний журнал. 2006. – № 1. – С. 61–73; Його ж. Міжнародні зв'язки споживчої кооперації України в 1922–1927 роках [Електронний ресурс] // Історія науки і біографістика. – 2006. – № 1. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.
  4. ЦДАВО України. Ф.296. – Оп. 1.– Спр. 379. – Арк. 38–39.
  5. Материалы ко второму собранию уполномоченных Вукоопспилки. Вып. 2. Отчёт и план деятельности организационного отдела. Отчёт общеоперативного отдела. – Харьков, 1922. – С. 24.
  6. ЦДАВО України. Ф. 2. – Оп. 2. Спр. 86. – Арк. 28, 70.
  7. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях...–Т. 1. – С. 200.
  8. ЦДАВО України. Ф. 2.– Оп. 2.– Спр. 6.– Арк. 51.
  9. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – Харьков, 1921. – № 24. – С. 844.
  10. Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. – 1921. – 16 ноября.
  11. Второе собрание уполномоченных Всеукраинского кооперативного союза „ Вукоопспилка». – С. 55.
  12. ЦДАГО України. Ф.1. – Оп. 20, – Спр. 1291. – Арк. 3.
  13. Собрание узаконений и распоряжений... рабоче-крестьянского правительства Украины. – Харьков, 1922. – № 13. – С. 214–215.
  14. Там само. – 1922. – № 27. – С.454.
  15. Коммунист. – 1922. – 13 января.
  16. Вісті ВУЦВК. – 1922.– 23 травня.
  17. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – Харьков, 1923. – № 1. – С. 10–11.
  18. Коммунистическая партия Украины в резолюцих и решениях...– Т. 1. – С. 260, 270.
  19. ЦДАВО України. Ф. 296. – Оп. 6.– Спр. 3. – Арк. 81, 85–86.
  20. Продовольственная газета. – 1923. – 10 июля.
  21. Державний архів Полтавської області . Ф.Р-363. – Оп. 1. – Спр. 327. – Арк. 31.
  22. ЦДАВО України. Ф. 296. – Оп. 6. – Спр. 3. – Арк. 65–66.
  23. Там само. – Арк. 55.
  24. Кооператор Харковщины. – 2006. – № 3 (7). – С. 51.
  25. Экспорт сельскохозяйственных продуктов из Украины в 1925/26 году. – Харьков, 1925. – С. 10.
  26. Споживча кооперація Української РСР. 1917–1967. – К.: Экономика, 1967. – С. 45.
  27. КПРС в резолюціях... – Т. 3.– С. 215.
  28. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях...– Т. 1. – С. 369.
  29. Там само. – С. 420.
  30. Там само. – С. 441.
  31. Там само. – С. 516.
  32. Экспортные ресурсы Украины. – Харьков, 1923. – С. 3.
  33. Дані Укоопспілки.
  34. ЦДАВО України. Ф. 296. – Оп. 6. – Спр. 3. – Арк. 46–47.
  35. Внешняя торговля СССР за 1928–1940 гг.: Стат. Обзор.– М., 1960. – С.13.
  36. Кооператор Харьковщины. – 2006. – № 3 (7). – C. 33.
  37. Раку Ю. Г. Українська сільськогосподарська кооперація в м’ясо-молочному експорті України в роки непу // Український селянин. – 2008. – № 11. – С. 263.
До змісту