До змісту

ЕКОНОМІКА

І. П. Міщук,
кандидат економічних наук, доцент Львівської комерційної академії

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ У ПІДПРИЄМСТВАХ ТОРГІВЛІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Відкриття внутрішнього ринку України внаслідок приєднання до СОТ обумовлює необхідність посилення конкурентоспроможності системи споживчої кооперації в нових економічних умовах. При цьому основним місцем конкурентного змагання для системи Укоопспілки слід вважати сегмент сільського ринку, на якому споживча кооперація представлена значною за чисельністю суб’єктів господарювання галуззю кооперативної торгівлі (як оптової, так і роздрібної) і яка все ще забезпечує реалізацію мешканцям сіл, селищ і невеликих міст значних обсягів товарів народного споживання. Тому вищезазначене завдання щодо зміцнення конкурентного статусу підприємств споживчої кооперації має насамперед реалізовуватися в діяльності торговельних підприємств системи завдяки задоволенню основних вимог покупців щодо рівня обслуговування, зміст яких зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу та найбільшими зручностями придбати в торговельному закладі необхідні товари. Ця вимога тісно кореспондує зі змістом так званої концепції логістики, яка набула великого поширення в діяльності зарубіжних і вітчизняних компаній як інструмент оптимізації потокових процесів і управління витратами, пов’язаними з переміщуванням товарних і інших матеріальних ресурсів у просторі та часі. Для торговельних підприємств ця концепція є привабливою насамперед тому, що вона пропонує чітку систему принципів, заходів і засобів для забезпечення наявності необхідної товарної маси в підприємствах торгівлі шляхом виконання комплексу логістичних операцій.

Проблеми застосування концепції логістики та логістичного підходу щодо управління діяльністю підприємств в умовах ринкових відносин були предметом дослідження багатьох науковців, серед яких Д. Дж. Бауерсокс, М. Р. Ліндерс, Х. Е. Фірон, Д. Р. Сток, Д. М. Ламберт, Л. Б. Міротін, В. І. Сергеєв, Є. В. Крикавський, Н. І. Чухрай та ін. Організація діяльності підприємств торгівлі на засадах логістичного управління глибоко розглядається, зокрема, у працях Л. В. Балабанової, А. М. Гаджинського, Б. М. Мізюка, статтях Ю. В. Пономарьової, Т. Д. Москвітіної та ін.; серед останніх публікацій, присвячених питанням логістики підприємств торгівлі, можна назвати праці Л. В. Фролової, К. Ковальова, С. Уварова, П. Щеглова, Н. Бойко [1–3]. У зазначених працях предметом дослідження, як правило, є один або декілька аспектів логістичної діяльності, у той час як для науки і практики важливими є дослідження цілісної системи логістики торговельного підприємства, її суті, змісту, структури, принципів організації, напрямів формування тощо. Ще більш актуальними ці завдання стають при розгляді даного питання на прикладі підприємств споживчої кооперації, діяльність і умови яких мають свою специфіку. Саме це і зумовило актуальність нашого дослідження та визначило завдання дослідження.

Завданням дослідження є розвиток теорії логістики щодо організації комплексу логістичної діяльності підприємств торгівлі та формування системи логістики даного типу суб’єктів господарювання. Метою дослідження є визначення суті та змісту логістики торговельного підприємства, структури комплексу логістичної діяльності підприємств оптової і роздрібної торгівлі, а також визначення особливостей організації та управління системою логістики підприємств торгівлі споживчої кооперації в умовах конкуренції.

Сучасне торговельне підприємство на ринку є споживачем послуг інших суб’єктів господарської діяльності з постачання не лише різноманітних товарних ресурсів, але й торгово-технологічного обладнання, торгового інвентарю, транспортних засобів тощо. Їх постачання необхідне для торговельного підприємства протягом усього періоду господарсько-торговельної діяльності; воно має відносно стабільний характер і значні обсяги. Тому одним з перспективних і водночас – реальних інструментів забезпечення стійкого становища споживчої кооперації на споживчому ринку (особливо – на сільському ринку), може стати використання в діяльності кооперативних торговельних підприємств концепції логістики та її інструментарію.

Істотним недоліком сучасної теорії логістики є неоднакове трактування навіть найбільш фундаментальних понять і термінів логістики, ототожнення поняття логістичної системи і її моделі, відсутність чіткої різниці між дефініціями логістики як сфери господарської діяльності та логістики як функції управління, неоднозначне трактування логістичного підходу тощо.

Визначальним моментом у з’ясуванні суті фундаментальних понять логістики, на наш погляд, є визначення суті логістики як "...сукупності дій, котрі неодноразово повторюються до того часу, поки сировина з вихідного продукту не перетворюється (трансформується) на заводі в готовий продукт, який доставлений у потрібне місце" [ 4, с. 9]. З цього, на наш погляд, випливає, що логістику слід розуміти як сукупність видів діяльності, за допомогою яких забезпечуються часові, просторові й інші перетворення при переміщуванні матеріальних ресурсів (продукції, товарів і ін.) і здійснюється управління та контроль процесів транспортування і складування цих вантажів.

Учасниками таких процесів у переважній більшості економічних систем, які об’єднують виробника певної продукції із її споживачем і постачальниками матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва даної продукції, є підприємства оптової і роздрібної торгівлі. У такому випадку об’єднання виробничих, торговельних та/або транспортних підприємств, їх структурних підрозділів або окремих дільниць, які забезпечують доведення матеріальних (в тому числі – товарних) потоків від пунктів їх зародження із залученням різноманітних виробників і посередників до кінцевих споживачів шляхом виконання над ними відповідних логістичних операцій, слід вважати логістичним ланцюгом. Це твердження випливає з того факту, що традиційне визначення логістичного ланцюга [5, с. 11], трактує логістичний ланцюг насамперед як лінійно упорядковану множину суб’єктів – юридичних та/або фізичних осіб, які виконують логістичні операції з перетворення матеріального та супровідних щодо нього інформаційних і фінансових потоків.

З огляду на це твердження та враховуючи запропоноване О. Маліковим [6, c. 8] визначення, можемо стверджувати, що ця ж сукупність суб’єктів логістичного процесу (разом із задіяними до комплексу логістичних операцій належними їм об’єктами – цехами, магазинами, складами, терміналами та ін.) у поєднанні з „...комплексом технічних засобів, дій (операцій, робіт, процесів, цілісних технологій) та методичних правил, спрямованих на ефективне планування, організацію, реалізацію (фізичне здійснення) й управління матеріальними потоками, їх юридичне, інформаційне, фінансове, інженерно-технічне та науково-методичне забезпечення і здійснення відповідно до стратегічних цілей підприємства (групи підприємств) або певних зовнішніх цілей” у такому випадку повинна розглядатися як система логістики.

Враховуючи це, комплекс логістичних операцій і процесів, які здійснюються торговельним підприємством з метою доведення товарних потоків до кінцевих споживачів товарів споживчого призначення (або продукції виробничого призначення – у разі здійснення торговельної діяльності в сфері оптової торгівлі такою продукцією), слід вважати логістикою торговельного підприємства.

Основними функціональними напрямами діяльності торговельного підприємства при формуванні системи логістики є забезпечення процесів просторового переміщування товарної маси в логістичному ланцюгу, розвиток інфраструктури оптової та роздрібної торгівлі, здійснення комплексу внутрішньомагазинних і складських торгово-технологічних операцій і їх інформаційний супровід (документальне оформлення операцій надходження або відпуску товарів), виконання операцій зберігання товарів, їх підготовки до продажу, кількісних і якісних перетворень товарних партій, організація перевезень торговельних вантажів, організація логістичного обслуговування споживачів тощо.

Значна частина процесів логістичної діяльності торговельного підприємства передбачає необхідність взаємодії даного підприємства з іншими учасниками логістичного ланцюга та виконання в процесі такої взаємодії комплексу логістичних операцій з зовнішніми (вхідними, вихідними) матеріальними, інформаційними, фінансовими потоками, що потребує високого рівня їх узгодженості та координації з постачальниками та споживачами (одержувачами) тих чи інших матеріальних ресурсів або товарів.

Специфіка (і перевага) кооперативних торговельних підприємств у створенні таких інтегрованих систем торговельної логістики пов’язана з тим, що споживча кооперація: по-перше, має значну кількість не лише торговельних підприємств як учасників логістичних ланцюгів, але й виробничих, заготівельних, переробних підприємств і цехів, які служать основними генераторами значної частини матеріальних потоків щодо різних видів товарів власного виробництва; по-друге, зберегла достатньо розгалужене складське господарство, на основі якого здійснюється складське опрацювання товарних мас, які спрямовуються в кооперативну роздрібну торговельну мережу; по-третє, все ще володіє власним парком транспортних засобів, які належать кооперативним автотранспортним підприємствам, що можуть бути залучені до виконання комплексу транспортно-експедиційних операцій; по-четверте, фактично вже має достатньо високий рівень готовності до такого узгодження і координації завдяки наявності "вертикалі управління" системи Укоопспілки.

Сучасна логістика у розумінні її як комплексу господарської діяльності охоплює виробничо-господарські, організаційні, економічні, правові аспекти і включає великий комплекс різноманітних функцій, які забезпечують процес товаропросування. При цьому основним завданням управління системою логістики підприємств торгівлі споживчої кооперації слід вважати створення інтегрованої системи регулювання і контролю матеріальних і інформаційних потоків, яка б забезпечувала доведення потрібного товару необхідної якості у необхідній кількості в обумовлені місце і час з мінімальними витратами.

При цьому організатори створення логістичних ланцюгів повинні орієнтуватися на координацію всіх процесів товаропросування, починаючи від кінцевих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом споживача, та інтеграцію всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг, починаючи від визначення мети, закінчуючи контролем якості логістичного сервісу.

Основою для аналізу і прийняття рішень при цьому є концепція загальних витрат управління логістикою, адже витрати, пов’язані з закупівлею, транспортуванням, зберіганням, управлінням запасами і виконанням інших логістичних операцій на стадіях матеріального забезпечення та товаропросування, залежать одні від інших, а спроби мінімізувати їх лише в межах окремого виду діяльності можуть спричинити зростання загальних витрат у наскрізному логістичному ланцюгу. Концепція мінімізації загальних витрат означає комплексну оцінку затрачуваних усіма підприємствами-учасниками логістичного ланцюга з просування певних товарів ресурсів з метою урегулювання окремих видів витрат таким чином, щоб досягти зниження їх загального розміру. При цьому необхідно сформулювати й узгодити єдину для всіх учасників логістичного ланцюга мету його створення і визначити склад необхідних для її досягнення функцій, операцій і видів робіт. У подальшому необхідно проводити одночасний аналіз витрат на логістичну діяльність у кожного з учасників логістичного ланцюга та перерозподіл витрат шляхом перегляду застосовуваних способів, методів виконання логістичних операцій та застосовуваних транспортно-складських технологій. При цьому базовими принципами формування логістичних ланцюгів мають бути принципи системності, комплексності, раціональності, адаптивності логістичних утворень, а також використання можливостей застосування теорії економічних компромісів.

Пошук економічного компромісу для всієї сукупності витрат може здійснюватися шляхом оцінювання і співставлення багатьох різних варіантів їх перерозподілу за допомогою дескриптивних моделей (горизонтальний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів) і предикативних моделей (факторний і ситуаційний аналіз) фінансового аналізу.

За такого підходу логістичний ланцюг розглядається як єдине ціле, а окремі підприємства-учасники логістичного ланцюга розглядаються як певні центри логістичної активності, які прямо чи опосередковано пов’язуються в єдиному процесі управління матеріальним (товарним) потоком для найбільш повного та якісного задоволення покупців відповідно до їх специфічних потреб і мети бізнесу кожного з учасників. Така модель дозволяє розглядати матеріальний (товарний) потік як інтегратора, що об’єднує декілька суб’єктів господарської діяльності; єдиною необхідною умовою є наявність взаємодії елементів інтегрованої логістичної системи (прямо чи опосередковано) з матеріальним, інформаційним або фінансовим потоком.

Для підвищення ефективності логістичних процесів у системі споживчої кооперації, на наш погляд, найбільш привабливим напрямом може стати реінжиніринг системи товаропостачання кооперативної роздрібної торговельної мережі й оптимізація комплексу відповідних процесів товаропросування. При цьому необхідно зауважити, що в системі споживчої кооперації вже є певний досвід створення інтегрованих виробничо-торговельно-транспортних систем, які формувалися у 80–90-х рр. ХХ ст. як "Опорні комплекси з впровадження тари-обладнання..." у процесах товаропостачання кооперативних магазинів. Слабким місцем таких розробок була недостатність фінансування та недосконалість фінансово-економічного механізму, який не враховував участі окремих підприємств у формуванні загального економічного ефекту (прибутку) від упровадження прогресивних технологічних рішень.

Досягнутий рівень розвитку теорії та практики формування логістичних систем доводить, що для оптимізації руху товарних потоків у системі товаропросування необхідно активізувати зусилля щодо впорядкування системи руху товарних потоків, організації їх концентрації та трансформування в логістичних центрах (терміналах), ефективного управління системами управління запасами та замовленнями та забезпечення обслуговування роздрібних торговельних підприємств на умовах календаризації товаропостачання і оптимізації маршрутів доставки товарів. Основою для формування таких логістичних центрів у системі споживчої кооперації повинні стати оптові торговельні підприємства, які мають достатню матеріально-технічну базу, досвід організації товаропостачання роздрібної торговельної мережі, кваліфікований комерційний апарат, здатний здійснювати оптові закупівлі товарів, використовуючи при цьому можливості зниження загальних логістичних витрат за рахунок закупівель товарів партіями більшого розміру, отримання відповідних знижок і відносного скорочення питомих транспортних витрат. До того ж, обсяги оптових закупівель товарів кооперативними оптовими базами можуть бути суттєво збільшені за рахунок обслуговування позасистемних роздрібних торговців.

Незважаючи на скорочення кількості оптових торгових баз та згортання матеріально-технічної бази кооперативної оптової торгівлі, в системі Укоопспілки все ще збереглася достатньо потужна мережа кооперативних оптових баз, які повинні стати основними організаторами процесів товаропросування і впорядкувати рух матеріальних (товарних) потоків до роздрібної торговельної мережі. Це зумовлює потребу в проведенні роботи з реформування кооперативного опту, проведенні аналізу та паспортизації діючих оптових підприємств споживчої кооперації та їх потужностей, визначенні доцільності їх подальшого функціонування у системі товаропросування, розрахунку оптимальних місць розташування логістичних центрів (терміналів), які б забезпечували просування товарних потоків до кооперативної роздрібної торговельної мережі з мінімальними витратами. Також необхідно переглянути організаційний механізм взаємодії всіх учасників системи товаропросування у системі споживчої кооперацій, включаючи оптову, роздрібну ланки та транспортні підприємства, і забезпечити справедливий для кожного з учасників розподіл економічних результатів діяльності такого логістичного ланцюга для кожного з можливих варіантів організації товаропросування і товаропостачання кооперативних магазинів.

Однією з необхідних умов реалізації такого завдання має стати дотримання принципів системного підходу щодо визначення реального змісту тріади "мета – заходи – ресурси" за організаційним, фінансово-економічним, техніко-технологічним та кадровим аспектами, а також формування необхідної методологічної та нормативної бази. Першорядними заходами на рівні обласних кооперативних організацій має стати спільне (за участю фахівців кооперативної оптової та роздрібної торгівлі) прогнозування перспективних обсягів товарних потоків на обслуговуваних територіях, розрахунок оптимальних параметрів складського господарства кожного оптового підприємства, розробка та вибір варіантів технології складського опрацювання товарів з урахуванням специфіки їх асортименту, визначення оптимального рівня технічного оснащення складів і формування найбільш ефективної системи кожного складу, підготовка матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі до роботи за новими сучасними технологіями товаропостачання, а також проектування оптимальної системи доставки товарів.

Визначальною умовою створення ефективної системи логістики в межах споживчої кооперації має стати формування сучасної інформаційної логістичної системи, яка б дозволяла в режимі реального часу відстежувати стан і проблеми організації руху товарних потоків, визначати потреби у їх поповненні та передати основному постачальнику – оптовій базі споживчої кооперації – функції управління товарними запасами в кооперативних роздрібних торговельних підприємствах; при цьому актуальним завданням для роздрібної торговельної мережі є використання можливостей технологій штрихового кодування на базі застосування сучасних реєстраторів розрахункових операцій спочатку в найкрупніших кооперативних магазинах з подальшим розповсюдженням на всю кооперативну мережу.

Таким чином, у системі Укоопспілки існують можливості для інтеграції діяльності кооперативної торгівлі завдяки певній організаційній (діяльність у складі єдиної системи споживчої кооперації) та технологічній (відносно низький рівень технічного оснащення кооперативної торгівлі та застосовуваних технологій товаропросування і торговельного обслуговування) єдності. Подальші дослідження повинні вестися у напрямі створення такого організаційно-економічного механізму, який би забезпечив такі параметри товарного потоку, що відповідали б вимогам обслуговуваних контингентів населення.

Література
  1. Фролова Л. В. Механізми логістичного управління торговельним підприємством / Фролова Л. В. – Донецьк, донДУЕТ, 2005.
  2. Ковалев К. Логистика в розничной торговле: как построить эффективную сеть / Ковалев К., Уваров С., Щеглов П. – СПб.: Питер, 2007. – 272 с.
  3. Бойко Н. І. Інформаційна логістика підприємства // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Зб. наук. праць. – Серія «Логістика». – 2007. – № 580. – С.3–9.
  4. Круминьш Н., Витолиньш К. Логистика в Восточной Европе: Справочник по управлению системами логистики в Восточной Европе, или что неолбходимо знать, чтобы система логистики была на 30 % эффективнее. – Рига, Schenker, 2007. – 190 с.
  5. Миротин Л. Б., Ташбаев И. Э. Логистика для предпринимателя: основные понятия, положения и процедуры. – М. ИНФРА-М, 2002. – 252 с.
  6. Маликов О. Б. Деловая логистика. – СПб.: Политехника, 2003. – 223 с.
До змісту