До змісту

ЕКОНОМІКА

     І. В. Юрко,
д
екан факультету перепідготовки Міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів споживчої кооперації України, доцент кафедри комерційної діяльності та підприємництва Полтавського університету споживчої кооперації України, к.е.н. Автор 88 наукових і методичних праць, розробник більше 20 бізнес-планів. Спеціалізується на проблемах торговельного маркетингу, бізнес-планування, тренінгових технологій навчання

МІСЦЕ БІЗНЕС-ПЛАНІВ В СИСТЕМІ ПЛАНУВАННЯ РАЙОННИХ СПІЛОК (ТОВАРИСТВ) СИСТЕМИ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Анотація

Просліджується трансформація системи планування в ринковій економіці. На підставі аналізу планів, що розробляються в системі споживчої кооперації, визначається місце та роль бізнес-планів в управлінні кооперативним підприємством. Проаналізовано як бізнес-план може виконувати роль стратегічного і оперативного, виходячи із виконуваних задач в кооперативному підприємстві. Досліджуються відмінності різних видів бізнес-планів в залежності від вирішуваних функцій.

У період трансформаційних змін Україна пройшла шлях від суцільного державного планування усіх сфер життя до повного нігілізму щодо планування розвитку економіки в цілому та господарської діяльності галузей і господарюючих суб’єктів. У значній мірі це стосується і споживчої кооперації України, хоча збереження її як системи все ж зумовили використання планових показників і завдань. У процесі становлення ринкових відносин на початку ХХІ ст. у керівників кооперативних організацій і підприємств відбувається усвідомлення необхідності принципово нових підходів до організації управління господарською діяльністю на основі планування, оскільки практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладнюється чи навіть стає неможливою без попередньо розробленого плану. Ці нові підходи включають у себе, крім іншого, розвиток господарської діяльності на основі бізнес-планів, які стали використовуватися в багатьох господарюючих суб’єктах ще з початку 90-х рр. минулого століття. Їх використання також було започатковано і в системі споживчої кооперації, зокрема, в Кримресспоживспілці, Чернігівській, Черкаській і деяких інших облспоживспілках внутрішньогосподарське планування було замінено бізнес-плануванням. Проте в цілому, в кооперативній системі, яка у значній мірі зберегла основі підходи до планування розвитку, що були характерні для радянського періоду, досі чітко не визначене місце бізнес-планів у системі управління підприємством і їх поєднання із іншими системами планування, хоча господарська практика підтвердила не тільки можливість, але й необхідність спільного існування цих систем планування. Ці види планів не замінюють, а доповнюють один одного.

Результати досліджень ролі та місця бізнес-планування в системі планування діяльності підприємства викладені в багатьох наукових працях відомих вчених-економістів [1–4]. Однак питання застосування бізнес-планів у системі споживчої кооперації, як складової планування діяльності підприємства, висвітлені недостатньо.

Мета статті полягає у визначенні місця бізнес-планів у системі планування кооперативних організацій і підприємств, дослідженні та показі ролі бізнес-планів у розробці інвестиційних проектів, а також у визначенні завдань, що вирішуються за допомогою бізнес-плану в кооперативному підприємстві.

Господарська діяльність у ринковій економіці підтверджує тісну взаємодію бізнес-планів і внутрішньогосподарських планів, що склалася на українських підприємствах останніми роками. Однак між цими видами планів існують і розбіжності, що свідчать про наявність у кожного з них свого власного предмета й місця як у сфері планування усередині підприємства, так і у господарюванні всієї кооперативної системи. По-перше, бізнес-планування, на відміну від внутрішньогосподарського планування, включає не весь комплекс загальних цілей кооперативного підприємства або райспоживспілки, а лише одне з найважливіших завдань, що визначає конкретне планування нового виду діяльності або бізнес-проекту. Бізнес-план орієнтується, головним чином, на розробку нової стратегії або тактики розвитку підприємства, тоді як внутрішньогосподарське планування може включати різні види поточної і перспективної діяльності.

По-друге, бізнес-плани розробляються на інноваційні проекти, чітко окреслені конкретними строками їхнього виконання, після закінчення яких робота над даним бізнесом-проектом завершується. Внутрішньогосподарське планування провадиться й здійснюється безупинно на всіх рівнях управління кооперативною системою: у міру виконання одного річного плану підприємство після відповідного корегування переходить до здійснення чергового плану. Бізнес-план має не тільки чітко визначені строки, але й вужчі просторові кордони, тоді як будь-який внутрішньогосподарський план таких чітких обмежень не має.

По-третє, основне призначення бізнес-плану полягає в розробці кооперативним підприємством інноваційного проекту й одержанні на його виконання необхідних виробничих ресурсів і в першу чергу коштів. Пошук надійних інвесторів вимагає найбільш ретельного обґрунтування багатьох фінансових показників з урахуванням існуючого ступеня ризику не тільки у внутрішній виробничо-господарській діяльності, а й у зовнішніх кредитно-фінансових і банківських структурах. Внутрішньогосподарські плани необхідні для власного використання, тоді як бізнес-плани більше потрібні для зовнішніх інвесторів і кредиторів.

По-четверте, бізнес-плани розробляються безпосередньо під керівництвом і за участі керівника кооперативного підприємства. Внутрішньогосподарським плануванням, як правило, займається планово-економічний відділ райспоживспілки або кооперативного підприємства. Особиста участь кожного керівника в розробці ділового плану свого нового проекту сприяє не тільки виробленню реальної стратегічної і оперативної мети, але й забезпечує в майбутньому найкращу організацію виконання бізнес-проекту на основі порівняння витрат і результатів. Робота в ринковій економіці потребує від керівників кооперативних підприємств приймати самостійні рішення в нових умовах невизначеності та ризикувати. Проте такі рішення повинні бути зваженими, а ризик – мінімальним, що може бути досягнуто за допомогою детально розроблених планів діяльності. Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника, метою діяльності якого є вивчення конкретного напряму діяльності підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах.

По-п'яте, сучасні вимоги до складання бізнес-планів потребують від фахівців володіння комплексом знань як із загальних питань господарювання, так і в галузі маркетингу, менеджменту, фінансового аналізу.

Невизначеність із місцем бізнес-планування в системі планування підприємств виникла в Україні серед спеціалістів-практиків через відсутність цього поняття в плановій економіці. В Радянському Союзі не існувало документа під назвою «бізнес-план», проте розроблявся його аналог – техніко-економічне обґрунтування. Проте бізнес-план більш функціональний документ, який у точній, зрозумілій і доступній формі описує процес створення та реалізації комерційної ідеї кооперативним підприємством з погляду збуту, виробництва, обліку і фінансів. Його особливістю є систематичне оновлення і внесення змін, пов’язаних як із змінами усередині підприємства, так і в економіці в цілому.

Головною метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності кооперативного підприємства на найближчий і віддалений період відповідно до потреб ринку та можливостей отримання необхідних ресурсів. Іншими цілями розробки бізнес-плану можуть бути визначення ступеня реальності досягнення передбачуваних результатів, доказ конкретним особам доцільності реорганізації підприємства чи створення нового; постановка перед працівниками підприємства конкретних завдань досягнення кількісних і якісних показників.

До основних завдань, що вирішуються за допомогою бізнес-плану, належать:

Зважаючи на визначення цілей і завдань розробки бізнес-плану кооперативного підприємства, він виконує чотири основні функції:

Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника та спеціалістів, мета яких полягає у вивченні конкретного напряму діяльності кооперативного підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах. Реалізації поставленої мети може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань:

Бізнес-плани за своєю суттю досить важко чітко віднести до стратегічних або оперативних, вони можуть бути як довгостроковими, так і короткостроковими – все залежить від строків і значення бізнес-проектів для райспоживспілки або кооперативного підприємства.

Планування роботи райспоживспілки повинно розпочинатися з дослідження попередньої діяльності. При цьому потребують аналізу внутрішніх сприятливих можливостей і загроз для райспоживспілки. Зовнішній аналіз – це процес оцінки зовнішніх факторів, тобто таких, які об'єктивно утворюються в середовищі функціонування райспоживспілки, на які вона безпосередньо не може впливати. Сприятливі можливості – це фактори зовнішнього середовища, які допомагають досягненню цілей райспоживспілки. Загрози – це зовнішні умови, які обмежують можливості райспоживспілки безперешкодно досягти потрібної мети. Слід відзначити, що одні й ті ж фактори в умовах зміни зовнішньої макроекономічної ситуації можуть створювати як додаткові можливості, так і додаткові перешкоди.

До загальних макроекономічних факторів належать: макроекономічні показники (динаміка валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, зміни рівня реальних доходів населення, коливання процентних ставок за кредити, курси валют тощо); соціально-демографічна ситуація (структура зайнятості, кількість працездатного населення, рівень соціального захисту населення тощо); державне регулювання бізнесу (можливі зміни в законодавстві стосовно даного бізнесу, його товарів, послуг, каналів збуту, рекламної політики, оподаткування, митного режиму тощо); природні умови й екологічні обмеження.

Внутрішній аналіз полягає в оцінці факторів, які піддаються управлінню та контролю, тобто фактори, що є наслідками діяльності чи бездіяльності самої райспоживспілки. Тобто, якщо внутрішній аналіз має зв’язок з внутрішньогосподарськими факторами, то зовнішній аналіз ґрунтується на дослідженні можливостей і загроз зовнішнього середовища. Головне завдання внутрішнього аналізу полягає у виявленні сильних і слабких сторін райспоживспілки.

Розробка стратегії є другим етапом планування діяльності райспоживспілки. Це досить трудомістка, але критично важлива стадія планування. Процес стратегічного планування допомагає усвідомити власну місію та визначити основні напрями подальшого розвитку на 5–10 років. У цілому ефективна стратегія має:

  1. орієнтуватися на конкретних споживачів, їхні потреби й запити;
  2. відображати всі сильні сторони діяльності райспоживспілки, які в сукупності створюють її конкурентні переваги;
  3. включати конкретні завдання, які дають змогу реально реалізувати свої конкурентні переваги;
  4. включати методи, спрямовані на подолання слабкості райспоживспілки та загроз із зовнішнього середовища.

Третім етапом процесу планування є складання оперативних планів, які будуть уточнювати та конкретизувати стратегію райспоживспілки. Роль оперативних планів можуть відігравати бізнес-плани проектів по різних видах діяльності та підприємствам системи. Наприклад, до таких проектів можна віднести модернізацію хлібопекарні, обґрунтування переводу магазину на самообслуговування, відновлення роботи скотозабійного пункту тощо. Реалізація проекту може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань, як розробка конкретного проекту виробництва певного товару (послуги) – створення нового типу виробу або надання нових послуг; всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності кооперативної організації, метою якого є викриття її слабких і сильних сторін, специфіки та відмінностей від аналогічних фірм; вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, що використовуються в економіці для реалізації проектів.

Бізнес-плани таких проектів будуть оперативними по відношенню до планування системи споживчої кооперації району. Проте вони ж будуть стратегічними по відношенню до підприємств, що входять до складу райспоживспілки.

Окремі невеликі кооперативні підприємства (магазини, кафе, переробні підприємства) можуть самостійно розробляти бізнес-плани своєї діяльності. В цьому випадку бізнес-плани будуть єдиними, виконуючі функції як стратегічних, так і оперативних. Як стратегічний процес бізнес-планування буде включати такі етапи: вибір і обґрунтування виду діяльності, виявлення найбільш реальних проектів здійснення, економічну оцінку витрат і результатів, розробку деталізованого бізнес-плану, забезпечення виконання запланованих заходів.

Таким чином, на відміну від внутрішньогосподарських планів, бізнес-план направлений на розробку та детальний опис процесу виконання проекту підприємства, а не на встановлення планових показників роботи самого підприємства. Тому організація або підприємство може мати в розробці та виконанні одночасно декілька бізнес-планів (залежно від кількості бізнес-проектів), або один бізнес-план може належати декільком підприємствам (якщо проект об’єднує діяльність декількох підприємств), що неможливо у внутрішньогосподарському плануванні. Крім того, мета складання бізнес-плану може бути різною: проектне планування майбутньої діяльності, отримання фінансування для здійснення проекту, координація роботи підприємств у спільному проекті. Все частіше виникає необхідність внесення змін у бізнес-плани, що пояснюється виникненням нових обставин у навколишньому середовищі.

Він описує аспекти майбутньої діяльності кооперативного підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіштовхнутися, а також визначає способи їх вирішення і повинен дати відповідь на питання про можливу вартість проекту й ефективність інвестицій. Бізнес-план може використовуватися для залучення партнерів, створення спільних підприємств, організації спільних проектів або фінансування підприємства інвесторами. Такий документ є прикладом цивілізованої побудови роботи на ринку і слугує візитною карткою майбутнього проекту.

Література
  1. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, доп. / С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиденко, О.Г. Дерев`янко. – К.: КНЕУ, 2002. – 379 с.
  2. Інформаційне забезпечення підготовки бізнес-плану / М.Ю. Куденко, С.М. Осипенко, І.Є. Веремейчик // Вісн. Міжнар. Слов'ян. ун-ту. Серія «Економічні науки». — 2006. — 9, № 1. — С. 68–71.
  3. Кучеренко В.Р., Карпов В.А., Маркітан О.С. Бізнес-планування фірми. – К.: Знання, 2006. – 423 с.
  4. Инвестиционный менеджмент и бизнес-план [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.prostobiz.com.ua/razvitie_biznesa/biznes_plany/investitsionnyy_menedzhment_i_biznes_plan.
До змісту