СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ ТА АВТОРІВ

      

     С. Г. Бабенко,
доктор економічних наук, голова правління Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки)

Про актуальні завдання наукових досліджень розвитку споживчої кооперації України в період трансформаційних реформ

Споживча кооперація України на рубежі тисячоліть є досить важливою складовою суспільного життя, яка, незважаючи на значні втрати господарського та соціального потенціалу власного розвитку в період суспільних трансформацій, вистояла як соціально-економічна система і  в основному завершила перехід до розвитку на основі принципів світового кооперативного руху. На відміну від ліберальних ідей конкуренції, які на політичному рівні покладено в основу розвитку сучасних суспільних відносин в Україні, споживча кооперація здійснює свій розвиток на основі соціального партнерства, демократії та взаємопідтримки і є прообразом тих відносин, які неодмінно будуть встановлені на шляху створення української соціальної держави. Саме тому її сучасний розвиток викликає зростаючий інтерес з боку дослідників у різних сферах наукового знання: економічної теорії, права, економіки, педагогіки, історії, виробничих технологій тощо.

Найбільш плідно наукові дослідження споживчої кооперації здійснюються в галузі її історії. Їх автори С. Д. Гелей, М. В. Аліман, В. П. Рекрут, Т. В. Оніпко та інші вчені, опублікували ряд змістовних наукових монографій про розвиток кооперації в Україні у ХІХ-ХХ ст., підготували збірники науково-біограічних нарисів про визначних кооператорів України [1]. На сучасному етапі досить актуальним є створення комплексного монографічного дослідження з історії споживчої кооперації, яке б включало в себе її розвиток у дореволюційний і радянський періоди, а також, що особливо важливо, – в новітній період незалежності української держави.

Серед позитивних здобутків наукових досліджень у галузі споживчої кооперації України слід назвати опублікування за їх результатми наукових монографій І. А. Артеменко, С. Г. Бабенка, С. Д. Гелея, Г. П. Скляра [2], підготовку та захист докторських і  кандидатських дисертацій з економіко-теоретичних проблем та економіки розвитку споживчої кооперації в трасформаційний період.

За результатами наукових досліджень з ініціативи Правління Укоопспілки та за участю провідних наукових інститутів країни і зарубіжних вчених у 2001 році було проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХI століття» [3], а в 2006 році – Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Споживча кооперація України: історія, сучасність, перспективи» [4].

Про активний розвиток наукових досліджень різних аспектів розвитку споживчої кооперації України свідчить опублікування сотень статей у наукових вісниках Полтавського університету споживчої кооперації України та Львівської комерційної академії, започаткування видання електронного наукового журналу «Українська кооперація».

Слід відзначити, що переважна більшість з дисертаційних, монографічних досліджень і наукових статей наповнена глибоким аналізом причин реформування кооперативних відносин та домінуючих тенденцій господарського розвитку споживчих товариств і спілок, що визначають їх діяльність в кінці ХХ та на початку ХХІ століть, а також можливі перспективи цього виду кооперації в майбутньому.

Незважаючи на те, що у названих дослідженнях і багатьох наукових статтях проблема підсумків трансформаційного розвитку споживчої кооперації України та передбачення її майбутнього здавалося б уже однозначно вирішена і вирішена позитивно, реальна практика господарської і соціальної діяльності споживчих кооперативів і їх спілок в Україні не підтверджує окремих висновків учених, а деякі з них є суперечливими і практично не підтверджені. Саме цим посилюється актуальність подальшого дослідження цих проблем, оскільки неправильні теоретичні висновки можуть завдати значної шкоди реальній кооперативній практиці.

Відомо, що у трансформаційний період завдяки об’єктивним процесам і політичним рішенням з арени соціально-економічних відносин зникла радянська форма виробничої кооперації у сільському господарстві, а споживча кооперація зазнала значних втрат: значно скоротилася кількість кооперативних підприємств, повністю або в значній мірі було ліквідовано окремі галузі господарської діяльності системи, більше ніж удесятеро скоротилася чисельність пайовиків споживчих товариств і працівників кооперативних підприємств і організацій. Кількісний аналіз процесів господарської і соціальної деградації споживчої кооперації, які в даний час майже призупинено, на перший погляд призводить до невтішних висновків, серед них і до висновку про зникнення споживчої кооперації в майбутньому. Така думка особливо посилюється, коли вона аргументується не тільки фактами про вже здійснені руйнації, а й новітніми спробами «рейдерів» заволодіти власністю споживчої кооперації, які відбуваються зараз, за мовчазного спостереження цих спроб з боку правоохоронних органів та органів влади.

Проте формування висновків лише на основі аналізу кількісних змін є не тільки не достатнім, а й не визначальним методом наукового прогнозування розвитку того чи іншого процесу. До нього слід обов’язково долучити аналіз якісних змін і новітніх тенденцій, які відбуваються в споживчій кооперації в останні роки та визначити, чи спроможні ці зміни та процеси протистояти подальшому руйнуванню системи. І перші, але досить важливі такі висновки, які базуються на глибокому дослідженні економічних і соціальних проблем споживчої кооперації та тенденцій її розвитку, вже зроблено. Зокрема, в дисертаційних та монографічних дослідженнях проведено аналіз радикальних суспільних перетворень кінця ХХ – початку ХХІ ст. і в їх контексті – реформування кооперативних відносин у споживчій кооперації України на засадах цінностей світового кооперативного руху. В них показано, як відповідно до Закону України «Про споживчу кооперацію» (1992 р.), нормативних документів Правління і Ради Укоопспілки та рішень ХVІ-ХVІІІ з’їздів споживчої кооперації України в споживчих товариствах і спілках здійснено величезний обсяг організаційно-правових заходів, унаслідок яких кооперативна власність була перерозподілена на користь споживчих товариств і районних спілок і закріплена за ними, а подільна частина кооперативної власності – персоніфікована та формально закріплена за членами споживчих товариств. З метою посилення зацікавленості членів товариств у результатах кооперативної діяльності в процесі трансформаційних реформ було віднесено до подільного капіталу 75 % обсягу кооперативної власності, що дозволило в більшій мірі досягти стратегічного завдання реформування кооперативних відносин – перетворити пайовика у реального та зацікавленого господаря.

Заслуговує позитивної оцінки той факт, що питання реформування кооперативних відносин, як найважливішого підсумку її розвитку у трансформаційний період, стали предметом кандидатських і докторських дисертаційних досліджень, за результатами яких надруковано цілий ряд статей і монографій. Серед них дисертаційне дослідження доцента ПУСКУ Г. П. Скляра «Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці», за результатами якого опубліковано понад 20 наукових статей та видано 2 монографії. Проте не можна стверджувати, що цю проблему вичерпно вивчено і сформульовано беззаперечні висновки, бо це пов'язано як із дискусійним характером деяких із наукових висновків, так і тому, що проведені реформи відносин власності в споживчій кооперації є незавершеними та потребують подальшого вдосконалення в плані наближення їх змісту до кооперативних відносин, які встановлені у європейських кооперативах. Не буде перебільшеним висновок, що одне з першочергових завдань дослідників новітніх процесів у споживчій кооперації України є вироблення наукових висновків і практичних рекомендацій з питання подальшого реформування кооперативних відносин, їх адаптації до сучасної структури економічних і соціальних відносин, що формуються в Україні та їх відповідності змісту й особливостям європейського кооперативного руху.

Цілком очевидним є те, що розвиток споживчої кооперації, який є наслідком реалізації об’єктивних суспільних процесів, у значній мірі залежить від її політичної, особливо державної підтримки. У нечисельних наукових роботах з цієї теми зроблено висновки про необхідність політичної соціалізації споживчої кооперації [5], проте для більшості з них характерна лише констатація недостатньої політичної підтримки споживчої кооперації. Вчені не роблять переконливих рекомендацій щодо механізмів налагодження співпраці кооперативних товариств і спілок з державними органами на місцевому та національному рівні, не здійснюють аналізу місця і ролі кооперації в програмних документах політичних партій, що дозволило б споживчим товариствам і спілкам  свідомо підтримувати ті з них, які ставлять перед собою завдання підтримки кооперативного руху в Україні.

Позитивною тенденцією сучасного розвитку споживчої кооперації України є посилення трудової та економічної участі членів кооперативних товариств у діяльності їх підприємств і організацій. Зараз усі працівники системи є пайовиками, а сотні тисяч пайовиків, які не працюють у системі, – є здавальниками продукції і сировини, постійними покупцями торговельних закладів, споживачами послуг, у тому числі соціальних, які надаються кооперативами та їх підприємствами. Економічна участь пайовиків у кооперативній діяльності особливо посилюється через появу нових технологій торгівлі в новостворених кооперативних «маркетах», які надають скидки на придбання товарів пайовикам, залучаючи таким чином їх до контингенту «постійних» покупців, що є однією із найважливіших умов планування обсягів кооперативної торгівлі. Проте доводиться констатувати, що питання економічної участі членів у господарській діяльності споживчих кооперативів, її зміст і специфіка, за винятком досліджень В. П. Мащенка, М. В. Алімана, Ф. В. Горбоноса, Г. В. Черевка, Н.Ф. Павленчик [6], – знаходяться на периферії наукових досліджень. Осмислення цього процесу з метою включення в економічну діяльність підприємств споживчих товариств селянських домогосподарств, особливо фермерських, є одним із актуальних практичних завдань, від розв’язання якого залежить багато питань розвитку системи.

Відомо, що внаслідок суспільних реформ і соціально-економічних процесів, які відбуваються в українському суспільстві останні 15 років, значно змінилися зміст і  параметри соціальної структури. В містах і селищах з’явилася багатомільйонна армія кустарів, перевізників, торгівців тощо. Мова йде про соціальну групу громадян, яку в роки перебудови називали «трудіндивідуали», а в дорадянський період – дрібною буржуазією. Очевидно, що перспективою подальшого розвитку основної частини її представників є або розорення, що, до речі, вже демонструє сучасна фінансова криза, або об’єднання в кооперативи. Тому досить важливо піддати параметри та зміст цього процесу науковому аналізу та виробити рекомендації щодо форм і методів кооперування представників цієї соціальної групи та залучення нових кооперативів, особливо тих, які виникатимуть у сфері торгівлі, в організаційну структуру споживчої кооперації. Дослідження, які проводяться з цієї проблеми Г. П. Скляром, Г. А.  Батьковець [7] заслуговують на позитивну оцінку, але вони є поки що недостатніми для повного осмислення цього процесу та прийняття потрібних управлінських рішень.

Крім загальних питань перспективного розвитку споживчої кооперації, досить актуальним є дослідження проблем діяльності її окремих галузей: торгівлі, заготівель, виробництва, організаційно-управлінської та кадрової, фінансової і облікової роботи. Заслуговують позитивної оцінки наукові дослідження з цих питань В. В. Апопія, Ф. І. Хміля, М. М. Ванівського, О. Г. Білої, Н. В. Карпенко, В. І. Перебийноса [8] та інших вчених з ПУСКУ і ЛКА. Проте проблеми розвитку головних галузей споживчої кооперації в контексті їх конкурентоздатності з приватним сектором економіки, пошук найбільш ефективних організаційно-технологічних і управлінських рішень в ситуації, яка постійно змінюється, залишаються і завжди будуть залишатися актуальною темою наукових досліджень.

Актуальними також є дослідження виробничих технологічних процесів щодо їх модернізації, упровадження енерго- та працезберігаючих технологій.  Наукові публікації із цих питань періодично з’являються на сторінках наукових журналів Полтавського університету споживчої кооперації України та Львівської комерційної академії, а також у недавно створеному з ініціативи ПУСКУ електронному науковому журналі «Українська кооперація». Проте, незважаючи на те, що більшість із цих публікацій має не тільки академічне, а й практичне значення, вони, крім розміщених в електронному журналі «Українська кооперація», є практично недоступними для кооператорів-практиків, оскільки наукові видання університету й академії не розсилаються навіть Правлінню Укоопспілки, а тим більше спілкам і товариствам нижчих рівнів.  Крім того, аналіз цих публікацій свідчить про те, що в них відсутній комплексний підхід дослідження як системи в цілому, так і окремих галузей споживчої кооперації, незважаючи на те, що в університеті і академії системи працюють понад 500 кандидатів і докторів наук, є посади проректорів з науки та діють наукові відділи.

Серед завдань наукових досліджень споживчої кооперації є публікація їх результатів у академічних наукових журналах, вихід «науки про кооперацію» на суспільний рівень. Зрозуміло, що досягнення такого стану можливе лише за наукової новизни та високої якості самих досліджень, поборення плагіату, що спостерігається в окремих публікаціях, і надання цим дослідженням суспільної актуальності.

Серед найбільш актуальних завдань сучасного наукового дослідження проблем і перспектив розвитку споживчої кооперації України  слід виокремити необхідність визначення комплексних тем таких  досліджень, зосередивши увагу науковців на таких проблемах її розвитку, як удосконалення кооперативних відносин; економічних, організаційно-технологічних і управлінських резервах зростання конкурентоздатності кооперативних підприємств і організацій; удосконалення правової бази діяльності споживчих кооперативів і спілок; зміцнення консолідації споживчої кооперації з іншими гілками кооперативного руху в Україні. На черзі дня – завершення підготовки до видання узагальнюючої наукової монографії з історії споживчої кооперації України, дослідженням її розвитку в період незалежності Української держави.

Досить важливим завданням є поширення результатів наукових досліджень серед кооперативної громадськості та впровадження їх в практику роботи споживчих товариств і спілок, їх підприємств і організацій. Мова йде про перетворення науки в справжню дієву підвалину сучасного розвитку споживчої кооперації.

Література
  1. Аліман М. В., Бабанко С. Г., Гелей С. Д. Історія споживчої кооперації України: підручник для кооперативних вузів // Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1996. – 383 с.; Рекрут В. П. З людьми і для людей (Дмитро Маркович в україенському національно-визвольному русі: кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Вінниця. – 2006. – 406 с.; Аліман М. В., Гавриленко Ю. М. Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї. 2-е видання. – Донецьк: Проект, 2000. – 295 с.; Українські кооператори. Львів: – Коопосвіта. – Книга 1, 1999. – 454 с.; Українські кооператори. Львів: - Коопосвіта. – Книга 2, 2001. – 336 с.; Аліман М. В., Оніпко Т. “Чистка” кадрового складу споживчої кооперації у 1920-1930 рр. /Споживча кооперація України. Історичні та соціально-економічні аспекти. Зб. статей. - К.: Редакція газети “Вісті Центральної спілки споживчих товариств України”. – 1996. – С. 69-76.
  2. Артеменко І. А. Теоретичні засади і  практика реформувань відносин власності в споживчій кооперації України при переході до ринкової економіки. – Полтава: РВВ ПУСКУ. – 2005. – 134 с.;  Бабенко С. Г.  Трансформація кооперативних систем у перехідній екноміці. – К.: Наукова джумка. – 2003. – 332 с.; Бабенко С., Гелей С. Українська кооперативна ідея в загальноєвропейському контексті.– К.: Редакція газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України». – 2003. – 160 с. Скляр Г. П. Філософія кооперації. – Полтава: РВВ ПУСКУ. – 2006. – 100 с.; Скляр Г. П. Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці. – Полтава: РВВ ПУСКУ. – 2008. – 264 с.
  3. Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХI століття. – К.: 2001. – 345 с.
  4. Матеріали конференції опубліковано: Вісник Львівської комерційної академії Серія економічна. Випуск 21. Збірник наукових праць – Львів: ЛКА. – 2006. – 315 с.
  5. Нестуля О. О., Артеменко І. А. Політичне забезпечення трансформації відносин власності та економічного розвитку споживчої кооперації України в перехідний період // Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХXI століття. – К.: 2001. – 345 с.
  6. Мащенко В. П. Удосконалення організаційної структури споживчої кооперації: проблеми та шляхи вирішення. – Вісник Львівської комерційної академії Серія економічна. Випуск 21. Збірник наукових праць – Львів: ЛКА. – 2006. – С. 226-231; Горбонос Ф. В., Черевко Г. В. Павленчик Н. Ф. Внутрішні відносини в кооперативі. –  Вісник Львівської комерційної академії Серія економічна. Випуск 21. Збірник наукових праць – Львів: ЛКА. – 2006. – С.  113-122.
  7. Скляр Г. П., названі праці; Батьковець Г. А. Соціальна база розвитку і соціальна місія споживчої кооперації України. – Вісник Львівської комерційної академії Серія економічна. Випуск 21. Збірник наукових праць – Львів: ЛКА. – 2006. – С. 181-186.
  8. Апопій В. В. Соціально-економічний зміст кооперації: теоретичні та прикладні аспекти; Ванівський М. М. Кооперативна торгівля: прогнозні оцінки розвитку; Хміль Ф. І. Теоретичні проблеми управління у споживчій кооперації;  Біла О. Г. Стратегія управління капіталом у споживчій кооперації;  Карпенко Н. В. Проблеми розвитку маркетингу в системі споживчої кооперації; Перебійніс В. І. Логістичне управління виробничо-комерційною діяльністю підприємств споживчої кооперації. – Вісник Львівської комерційної академії Серія економічна. Випуск 21. Збірник наукових праць – Львів: ЛКА. – 2006. – С. 67-78; 140-147; 123-134; 152-161; 173-181; 192-198.