До змісту

ЕКОНОМІКА

    І. Г. Брітченко,
Полтавський університет споживчої кооперації України
    О. М. Момот,
Полтавський університет споживчої кооперації України

Теоретичні та практичні аспекти інтегрованих послуг як механізму підвищення конкурентоспроможності кооперативного банку

Теоретична основа формування банківських послуг і інтегрованих послуг як їх подальшої модифікації формувалась поетапно, відносно розвитку економічної думки в світі та Україні. Фундаментальною основою формування передумов банківських послуг є розвиток наукового уявлення щодо ринкової економіки, що почалося з Адама Сміта, Рікардо та К. Маркса. З розвитком суспільства та економічної науки удосконалювались ринкове усвідомлення економічних процесів та особлива роль послуг у процесах суспільного відтворення, валовому внутрішньому продукті, добробуті населення, розвитку ринкової інфраструктури. Дослідженню ринкових механізмів присвятили свою творчість численні наукові колективи та організації. Багато науковців, починаючи від Філіпа Котлера та плеяди маркетологів, зазначених вище, практично не залишили білих плям у теорії маркетингу послуг.

З розвитком економічних процесів у країнах з ринковою економікою поглиблювалось міжгалузевий розподіл праці. Бурхливий розвиток банківського сектора на початку минулого століття обумовив суттєві трансформації банківської діяльності, які докорінно вплинули на подальший розвиток регіональних і світових економічних процесів. Суттєвий вплив банківського сектора на процеси суспільного відтворення обумовлений трансформаційними процесами, розпочатими сто років тому, залишається актуальним і нині. В основі докорінної трансформації банківського сектора лежать такі процеси і тенденції:

  1. Відхід від золотого забезпечення грошової та платіжної (розрахункової) одиниці в країнах з ринковою економікою. Подальша прив’язка грошової маси до валового внутрішнього продукту та макроекономічних показників ефективності регіональних (національних) ринкових процесів. Фактичне закладення основ мультивалютного світового фінансового устрою.
  2. Створення системи безготівкових (паперових) розрахунків через національні банківські установи. На початку століття така система забезпечувалась чеками, векселями та депозитними сертифікатами та функціонувала паралельно з готівковим обігом, але дуже швидко переваги безготівкових розрахунків потіснили готівкові гроші, що зробило банківський сектор унікальним фактором процесів суспільного відтворення.
  3. Формування та розвиток ринку банківських продуктів, який функціонував, усе більше і більше орієнтувався на такі ринкові фактори, як попит і пропозиція тощо.
  4. Зародження державної системи регулювання банківського сектора та створення інфраструктурних інституцій такого регулювання.

Зазначені процеси на початку століття дуже повно розкрив видатний російський учений М. І. Туган-Барановський у монографії «Паперові гроші і метал» [1]. Саме М. І. Туган-Барановський вперше висвітлив надзвичайну актуальність та провідну роль безготівкових розрахунків в економіці, спрогнозував переваги та перспективи їх використання для процесів суспільного відтворення.

Розвиток ринкових підходів до банківської системи призвів до подальшого розподілу банківських продуктів на кредитні (капіталізовані) банківські операції та послуги. При цьому ставлення до кредитних операцій банків як до домінуючого, головного або визначального напряму банківської діяльності спостерігається у поглядах учених різних країн і донині. Колектив українських авторів під редакцією О. І. Лаврушіна вважає, що «кредитна операція є головною банківською операцією. Традиційно банківська справа у своїй головній частині являє собою систему кредитних угод і деяких інших операцій, що виконуються різними кредитними інститутами» [2]. Автори вважають, що «ціль кредитної політики виражає кінцевий результат діяльності банку, котрий витікає з його призначення – задовольняти потребу клієнтів в отриманні додаткових грошових ресурсів. Ці ресурси, отримані на зворотній основі, забезпечують життєздатність підприємств, організацій, інших юридичних і фізичних осіб, створюють умови для безперервності виробничого процесу» [3].

Інші автори у складі В. І. Капран, М. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. І. Омельченко стверджують, що «комерційні банки – це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення» [3].

Відомий український науковець і дослідник банківської системи О. В. Васюренко стверджує: «Банк, виступаючи найважливішою фінансовою установою в економіці, може розглядатися як джерело корпоративного кредиту, кредиту для домашніх господарств та малих підприємств, споживчого кредиту, важливої фінансової інформації, отримання коштів для транснаціональних операцій, як посередник у здійсненні грошових розрахунків» [4].

Науковці С. Т. Скибенко, С. П. Прасолова, Л. О. Цвєткова також дотримуються погляду щодо домінування кредитної спрямованості банківської діяльності: «Класичне уявлення про банк поєднує дві головні функції цієї установи: залучення тимчасово вільних коштів і розміщення їх від свого імені, переважно в кредитах на умовах зворотності, строковості та платності. Банк виступає посередником між продавцями вільних грошей, тобто кредиторами, і покупцями-позичальниками» [5]. Колектив науковців Університету банківської справи Національного банку України під керівництвом Т. С. Смовженко при дослідженні актуальних аспектів впливу банківської системи України на вітчизняну економіку перевагу віддають умовам надання кредиту, замість умов просування банківських послуг: «Варто зазначити, що серед найважливіших чинників впливу на соціально-економічний та інвестиційний клімат у країні є рівень банківських процентних ставок за кредитами. Процентна ставка повинна відповідати як інтересам банку, так і його клієнтів» [6]. При цьому інвестиційна складова банківської діяльності розглядається як важливіший фактор як при аналізі діяльності вітчизняних банків, так і при дослідженні присутності іноземних банків в Україні в сучасних умовах. Умови надання банківських послуг залишаються поза увагою і не розглядаються як ринковий інструмент адекватної відповіді вітчизняної банківської системи на зростання присутності іноземних банків в Україні.

Аналіз зазначених і багатьох інших літературних джерел свідчить про те, що сучасні уявлення про банк формуються без урахування визначальної ролі банківських послуг як механізму залучення ресурсів на поточні банківські рахунки, що дозволяє функціонувати мультиплікаційним процесам збільшення банківського капіталу при кредитуванні. Банківські фахівці недостатню увагу приділяють, а іноді й зовсім ігнорують, банківським послугам як механізму формування безкоштовних ресурсів комерційних банків. Мультиплікаційні аспекти при використанні кредитних ресурсів взагалі не враховуються. В сучасних економічних умовах в усіх без винятку країнах із ринковою економікою (і навіть у країнах, не орієнтованих на ринок) створено єдину систему електронних платежів, що дозволяє комерційним банкам ефективно виконувати головну банківську функцію – розрахункове обслуговування клієнтів шляхом надання банками розрахунково-касових послуг. Саме послуги в сучасних умовах є відправною точкою банківської діяльності. Кредитна функція є також важливою, але порівняно з послугами кредитування є допоміжною банківською функцією. Кредитування є інструментом запуску мультиплікаційного механізму збільшення грошей і формування банківського прибутку, а не головним призначенням комерційних банків.

Припустимо, що банки припинять видавати кредити суб’єктам господарювання. Це, безумовно, ускладнить процеси суспільного відтворення, але не зупинить їх. При цьому суспільство знайде альтернативні механізми перерозподілу капіталу у такі, як податкові кредити, випуск позикових облігацій, додаткова емісія акцій, векселів, розстрочка платежу, лізинг тощо. Деякі з перелічених інструментів можуть бути менш ефективними, ніж банківські кредити, але вони можуть бути замінені та заміщені в процесах суспільного відтворення. Здійснення комерційними банками кредитних операцій при одночасній відмові від послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів призведе до повного колапсу економіки та неможливості здійснювати виробництво, зупинки процесів суспільного відтворення. При цьому комерційні банки збанкрутують миттєво. Крім того, в суспільстві зникне потреба в банківській системі взагалі. В той час, коли суспільство в ринковій економіці володіє арсеналом інструментів, альтернативних банківським кредитам, альтернативи розрахунковим банківським послугам, як, власне, і самим грошам у ринковій економіці немає. Недостатньо уваги приділяється банківським послугам і розумінню науковцями та банківськими фахівцями провідної ролі банківських послуг по розрахунковому обслуговуванню клієнтів, у тому числі й при формуванні кредитних ресурсів банку – усе це є суттєвим недоліком наукових і практичних поглядів сьогодення.

З огляду на вищенаведене зауважимо, що науковці не тільки недооцінюють роль банківських послуг, але й не вбачають у послугах інструмент формування капіталу банку, що є джерелом для кредитних ресурсів. Так, В. І. Капран, М. С. Кривченко, О. К. Коваленко та С. І. Омельченко пишуть, що «недепозитні (позичені) кошти банку – це, головним чином, позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів» [3]. Такий підхід не враховує сучасне уявлення про механізми формування ресурсів банку. Разом з тим ті ж автори роблять висновок про те, що «власний капітал комерційного банку володіє невеликою часткою у сукупних ресурсах. Банк користується переважно позиченими та залученими коштами, а власні кошти призначені для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності» [3].

Науковці справедливо стверджують, що залучений капітал банку в кілька разів перевищує його власний капітал. Якщо міжбанківські позики та операції з цінними паперами розглядати як не депозитний механізм залучення грошових ресурсів, то навіть з погляду звичайної логіки прийняття управлінських рішень за умов, коли залучені ресурси комерційного банку в кілька разів перевищують власний капітал банку, навіть теоретично не може існувати будь-яких механізмів забезпечення міжбанківського кредиту або інвестицій у відповідні цінні папери такого банку. Кредитування такого комерційного банку з економічного погляду є невиправданим, тобто зазначені авторами механізми не можуть лежати в основі джерел формування ресурсів комерційного банку. Насправді таким джерелом є вільні кошти клієнтів на поточних рахунках банку. Це відбувається внаслідок таких факторів:

Однодумці О. І. Лаврушина називають банківські послуги операціями або банківським обслуговуванням [2]. Можливо, такі формулювання є виправданими, але класична теорія маркетингу чітко поділяє ринкові продукти на товари та послуги [2]. Авторське визначення О. І. Лаврушина не дозволяє зорієнтувати банківську діяльність до ринкових процесів. Окрім того, автор розглядає розрахункові операції банків як супутні операції відносно до банківського кредитування.

Лише частково можна погодитись із поглядом українських науковців С. Т. Скибенко, С. П. Прасолової, Л. О. Цвєткової, яка полягає у тому, що «послуги комерційного банку – це вид діяльності, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як постійних клієнтів. Він полягає в здійсненні різноманітних операцій за дорученням клієнтів за певну плату – комісію. В зарубіжній банківській практиці такий вид діяльності називають позабалансовим, оскільки подібні операції відображаються не на основних, активних чи пасивних рахунках банківського балансу, а на позабалансових. Послуги комерційного банку можна класифікувати за такими основними групами: 1) гарантійні послуги; 2) посередницькі послуги. До них відносяться: посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном» [5]. Такий підхід несуттєво відрізняється від поглядів інших авторів і потребує суттєвого перегляду в сучасних умовах.

Більш прагматично ставиться до банківських послуг О. В. Васюренко, котрий визначає, що розрахункове обслуговування є важливішою банківською функцією: «Для забезпечення виконання однієї із своїх найважливіших функцій – розрахунково-платіжної – комерційні банки здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов’язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів» [4]. Разом з тим достатньо дискусійним є твердження О. В. Васюренка про те, що «найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків виступають депозитні операції» [4]. Дане ствердження легко спростовує сама теоретична можливість застосування інтегрованих банківських послуг, тобто послуг по розрахунковому обслуговуванню клієнтів банку при тарифному плані, який дозволяє нараховувати підвищені відсотки по залишках на поточних рахунках клієнтів. Інтегровані банківські послуги, поєднуючи розрахункові послуги та депозити, з одного боку, не є кредитним або депозитним банківським продуктом (тобто вони є класичними послугами), а з іншого – яскраво доводять, що послуги можуть бути і є джерелом формування залучених ресурсів комерційного банку. А логіка усвідомлення їх провідної ролі в механізмах формування та функціонування банківського капіталу засвідчує їх провідну, фундаментальну та визначальну роль порівняно з депозитними вкладами.

На жаль, банківські послуги не розглядаються сучасними науковцями не тільки як механізм залучення ресурсів банку, але і як інструмент підвищення його конкурентоспроможності. Це відбувається внаслідок специфіки функціонування ринку банківських продуктів. З класичної теорії маркетингу [7, 8] відомо,  що будь-який продукт має відповідні життєві цикли, які врешті-решт закінчуються виведенням продукту з ринку. В умовах ринкової економіки гроші як унікальний товар, а також і послуги спеціалізованих суспільних інституцій – банків по розрахунковому обслуговуванню – теоретично не мають логічного закінчення, принаймні науковці не розглядають навіть теоретичну відміну грошових розрахунків у ринковій економіці, тобто розрахункові послуги банків фактично є унікальним товаром, який має необмежений життєвий цикл. Тому науковці та фахівці ставляться до розрахункових послуг банків як до чогось постійного, що буде існувати завжди. Це створює ілюзію неринкової природи надання розрахункових послуг банків. Інтегровані банківські послуги як інструмент, що поєднує в собі депозитні (капіталізовані) банківські продукти та класичні розрахункові послуги банків, є підтвердженням того, що зазначені послуги можуть мати кінець у життєвому циклі цього продукту для певного комерційного банку. Вітчизняними вченими досліджувались окремі актуальні питання життєвого циклу банку як організації. Наприклад, російські науковці О. Шевцова та Г. Мадзюк унаслідок дослідження життєвого циклу банку дійшли висновків, що «життєві цикли організацій, як правило, не збігаються з економічними циклами, життєвими циклами продуктів, життєвими циклами технологій і потребують ретельних досліджень» [9]. Для банківської системи в цілому розрахункові послуги залишаються продуктом, що не має кінця життєвого циклу, але для певного комерційного банку все докорінно змінюється. Інтегровані банківські послуги переводять розрахункові послуги в площину зрозумілої ринкової вартості, яка прив’язана до реальної вартості грошей у часі та змінюється відповідно до коливань облікової ставки центрального банку, попиту та пропозиції на грошовому ринку, маркетингової стратегії певного комерційного банку. Впровадження інтегрованих банківських послуг примушує суттєво переглянути та переосмислити роль і місце послуг комерційних банків у процесах суспільного відтворення, формування і функціонування механізмів залучення та розподілення банківських ресурсів, соціального та суспільного змісту банківської діяльності, вдосконалити маркетингову стратегію комерційних банків, що дозволяє досягти суттєвого підвищення конкурентоспроможності як окремих банків, так і всієї національної банківської системи України.

Аналіз офіційних даних НБУ про сучасний монетарний стан країни та результати діяльності банківської системи показує, що вже у ІІІ кварталі 2007 р. сума грошей за межами банківської системи становила 348,2 млрд. грн., що на 33,4 % більше ніж на початку року [10]. Про підстави підвищення монетизації в країні також свідчить зростаюча різниця між залученими коштами населення і сумою наданих населенню кредитів. Так, станом на 1.11.2007 р. різниця між залученими коштами населення і сумою наданих населенню кредитів зросла з 38,3 млрд. грн. до 108,7 (на 183,7 %), це відбувалося в умовах зростання як залучених коштів (на 36,6), так і наданих кредитів (на 75,6) [11]. Отже, з одного боку, в країні наявні ознаки недовикористання ефекту кредитного мультиплікатора, тому що зростає сума коштів, отримана з обігу безпосередньо в банках, а з іншого – є всі передумови для використання такої ситуації конкретними банківськими установами з метою залучення додаткових ресурсів, зниження відсоткових ставок за кредитами, збільшення обсягів кредитування, а отже, підвищення конкурентоспроможності своїх послуг і самого банку.

Для комерційного банку необхідно створити такі умови для своїх клієнтів, за яких вартість надання розрахункових послуг клієнтам буде не просто нижчою за конкурентів, але й зможе утримувати ці кошти на рахунках не тільки у формі коштів на розрахунках, а ще й як кошти в накопиченні. Це дасть змогу банку ціновим способом перерозподілити на свою користь клієнтські кошти (ресурси банку) в певному регіоні чи навіть країні. Результатом цього буде значно вища кредитна мультиплікація цього банку – банк зможе надати більшу суму кредитів, збільшити свій прибуток.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про споживчу кооперацію», кооператив – це юридична особа, утворена фізичними або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних і  інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних і інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих і колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооперативний банк ми розуміємо не як організаційну форму його функціонування або формальної реєстрації в державному реєстрі Національного банку України. Незалежно від організаційно-реєстраційної та управлінської форми функціонування кооперативного банку,  головна мета такого банку – задовольнити потреби засновників банку у споживанні членами кооперативу банківських послуг на умовах, що є більш сприятливим порівняно з умовами надання таких послуг на відповідному ринку, і тільки потім – отримання прибутку від банківської діяльності.

З огляду на вищезазначене, метою створення кооперативного банку повинно бути задоволення потреб його членів. Традиційні умови ведення банківського бізнесу дозволяють задовольнити переважно одну потребу власників кооперативного банку – потребу в отриманні дивідендів на власний пай (акцію) від ведення банківського бізнесу, заснованим ними кооперативним банком. При споживанні інших послуг кооперативного банку засновник такого банку майже не відчуває переваг від його функціонування. Так, розміщення вільних коштів на депозитні рахунки співвласниками кооперативного банку здійснюється практично на умовах, які майже ідентичні умовам, що склалися на ринку депозитів, тобто володіння паєм у банку не впливає на відсотки по депозиту, додаткові гарантії повернення вкладу при неплатоспроможності банку тощо. Аналогічна ситуація відбувається і при користуванні поточними рахунками. Умови та тарифи розрахункового обслуговування комерційних банків для його співвласників аналогічні або мало чим відрізняються від тарифів більшості вітчизняних банків. Виникає логічне запитання про доцільність створення та функціонування кооперативних банків у випадку, коли вони практично є звичайними господарськими товариствами головною, або єдиною метою створення яких є отримання прибутку та дивідендів у банківському секторі.

Уявимо собі гаражний кооператив, який створено для того, щоб члени кооперативу задовольняли свої потреби переважно здаючи в оренду автомобільні бокси замість, користування ними за цільовим призначенням. Безумовно, що одним із можливих доходів гаражного кооперативу може і повинен бути дохід від здавання в оренду вільних боксів, але тільки за умови, що всі члени кооперативу мають можливість задовольнити свої потреби паркувати автомобілі. Доходи кооперативного банку також повинні бути важливим, але другорядним явищем після задоволення потреб співвласників банку у користуванні банківськими послугами.

Інтегровані банківські послуги дозволяють створити механізм вирішення мети при створенні саме кооперативного банку. Зважаючи на те, що інтегровані банківські послуги дозволяють поєднати поточний і депозитний рахунок, їх застосування може створити особливі умови для співвласників кооперативного банку при споживанні банківських послуг. Так, відкриття та обслуговування поточного рахунку співвласника кооперативного банку з одночасним нарахуванням відсоткової ставки на фактичний залишок коштів на поточному рахунку у розмірі 50 % облікової ставки НБУ або у розмірі відсотків по міжбанківським кредитам (залежно від маркетингової та продуктової стратегії певного банку) дає можливість, з одного боку, створити певні переваги для засновників кооперативного банку, а з іншого – спрямовувати ресурси банку, які традиційно витрачаються кооперативним банком, на покупку грошей на міжбанківському ринку для підтримання поточної ліквідності на додаткові доходи співвласників банку, що, в свою чергу, створює додаткове джерело для купівлі співвласниками банку паїв (акцій) майбутніх додаткових емісій. Тобто інтегровані банківські продукти дозволяють спрямовувати ті ресурси банку, які традиційно становили собівартість формування ресурсної бази, на розвиток співвласників кооперативного банку.

Застосування інтегрованих банківських послуг кооперативними банками повинно здійснюватись у комплексі з іншими заходами, спрямованих на задоволення потреб співвласників і клієнтів банку. До таких заходів відносяться: повна відмова від плати за обслуговування поточних рахунків, створення механізму спрощеної процедури отримання кредиту під заставу паю (частки) власника кооперативного банку, подальшої інтеграції не тільки поточних і дебіторських рахунків, але й кредитних, що дозволяє перейти на єдині багатофункціональні рахунки з відсотковим обслуговуванням відповідного дебетового або кредитового сальдо, залежно від лімітів, пропорційно до частки співвласника у статутному капіталі банку тощо. Але першим і, безумовно, важливішим кроком до надання банківській діяльності реального кооперативного змісту є впровадження інтегрованих банківських послуг з обслуговування поточних рахунків із частковою компенсацією за використання вільних залишків на них. Це є надзвичайно актуальним наслідком природи функціонування банківської системи, заснованої на мультиплікаційному використанні залишків на поточних рахунках у процесі кредитування.

Переваги впровадження інтегрованих банківських послуг у діяльність кооперативних банків створюють конкурентні переваги кооперативної діяльності у банківському секторі порівняно з кредитними спілками та кооперативами. Кредитні товариства як неприбуткові суб’єкти господарської діяльності надають споживчі кредити своїм засновникам на більш вигідних, ніж у банківській системі, умовах. Упровадження інтегрованих банківських послуг у діяльність кооперативних банків дозволяє не тільки покращити умови для кредитування своїх співвласників, але і повністю їх задовольнити при обслуговуванні поточних розрахунків і депозитних вкладів. Крім того, використання мультиплікаційного ефекту банківської системи та можливість отримання додаткового прибутку на свою частку в статутному капіталі банку не залишають жодних шансів кредитним спілкам у конкурентній боротьбі між ними та кооперативними банками на ринку парабанківських послуг, що об’єктивно призведе до поступового перерозподілу ресурсів кредитних спілок до кооперативних банків.

Розглянемо потенціал упровадження інтегрованих банківських послуг на прикладі діяльності банку АБ «Укоопспілка». Офіційні дані про діяльність банку АБ «Укоопспілка» відповідно до діючого законодавства оприлюднені на його офіційному сайті в мережі Інтернет [12].

Відповідно до балансу банку [12] станом на 31 грудня 2006 р. власний капітал банку становив 65 997 тис. грн., загальні зобов’язання банку – 136 614 тис. грн., тобто залучені ресурси становлять приблизно половину від загальних зобов’язань. З балансу видно, що коефіцієнт адекватності регулятивного капіталу банку в середньому за 2006 р. становив 53,71 % (за нормативами НБУ – не менше 10 %), що свідчить, з одного боку, про досить високий рівень захисту кредиторів і вкладників банку від передбачених збитків банку, а з іншого – про великі нереалізовані можливості банку щодо залучення ресурсів. Це підтверджується коефіцієнтом адекватності основного капіталу, що в середньому за 2006 р. становив 29,08 % (мінімальне нормативне значення – 4 %) [12].

Аналіз діяльності лідерів банківського ринку свідчить про доцільність максимального використання можливостей щодо залучення ресурсів. Враховуючи баланс АБ «ПриватБанк», оприлюдненому на офіційному сайті банку [13] станом на 31.01.2008 р., власний капітал банку становив 5 647 780 114 грн., залучений – 52 418 270 082 грн. [13], тобто коефіцієнт адекватності регулятивного капіталу банку налічував біля 11 %. Це свідчить про те, що лідери вітчизняного банківського ринку намагаються максимально використовувати залучені ресурси для найбільш ефективного функціонування мультиплікаційного ефекту. Прагнення максимального використання залучених ресурсів у межах, передбачених нормативами НБУ, спостерігається в усіх лідерів ринку, в чому неважко переконатися, переглянувши сайти провідних вітчизняних банків.

З огляду на баланс і звіт про фінансові результати АБ «Укоопспілка» [12], банк не здійснює операцій з цінними паперами, з векселями, не здійснює інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, не імітує боргові цінні папери, не отримує кредити від Національного банку України, не капіталізує дивіденди і не має нерозподіленого прибутку.

Дохідність діяльності АБ «Укоопспілка» досягається, головним чином, за рахунок отримання процентів від кредитування суб’єктів господарської діяльності (72 % від загальної суми доходів). Процентні витрати за депозитами становлять у середньому 23 % від загальної суми витрат. Комісійні доходи за операціями з клієнтами банк отримує здебільшого від комісії за касове обслуговування та продаж і купівлю валюти [12]. Витрати за коштами на розрахункових рахунках клієнтів і комісійні витрати за розрахунково-касове обслуговування становлять лише 2 % від загальної суми витрат. Структуру доходів і витрат АБ «Укоопспілка» зображено на рис. 1 та 2.

Рис. 1. Структура доходів АБ «Укоопспілка» у 2006 р.

Кредитний портфель банку (73 412 тис. грн.) сформований переважно з залучених ресурсів (70 617 тис. грн.); цей кредитний портфель забезпечує чистий процентний дохід у розмірі 13 208 тис. грн., що відповідає приблизно 18 % річних. Залучені ресурси потребують процентних витрат 4 151 тис. грн., що становить приблизно 6 % річних, що складаються з відсотків за користування депозитами (від 15 до 19 % річних відповідно до тарифів банку) та плати за залишок вільних коштів на рахунку у розмірі 1 % відповідно до тарифів банку [12]. Класична банківська маржа для АБ «Укоопспілка» за 2006 р. становить 18 % – 6 % = 12 %.

Рис. 2. Структура витрат АБ «Укоопспілка» у 2006 р.

Припустимо, що за рахунок упровадження інтегрованих банківських послуг АБ «Укоопспілка» додатково залучить на поточні рахунки 70 000 тис. грн. при сплаті за залишок вільних коштів на рахунку у розмірі, які в 6 разів перевищують діючі тарифи банку (тобто 6 %, замість 1 %). Це, з одного боку, дозволить відмовитись від депозитів, які відповідно до діючих тарифів банку практично дорівнюють відсотковій дохідності його кредитного портфеля, а з іншого – за умов збереження рівня дохідності кредитного портфеля дозволить банку отримати додатковий дохід у розмірі 70 000 • (18 % – 6 %) = 8 400 тис. грн., що майже втричі перевищує чистий комісійний дохід банку (3 075 тис. грн.). Витрати за коштами на розрахункових рахунках клієнтів та комісійні витрати за розрахунково-касове обслуговування становлять лише 2 % від загальної суми витрат, або приблизно 200 тис. грн. [12]. Це дозволяє банку повністю відмовитися від плати за обслуговування поточних рахунків, що суттєво підвищує його конкурентоспроможність на ринку банківських послуг.

Зазначений дохід не просто забезпечує додатковий прибуток, йому властиві принципові риси, що дозволяють кардинально змінити продуктову політику та маркетингову стратегію банку. Найважливішими рисами зазначеного механізму отримання додаткового доходу банку є такі:

  1. Зазначений механізм дозволяє задовольнити потребу співвласників банку у якісних і дешевих банківських послугах, що повністю відповідає меті та принципам створення кооперативного банку.
  2. Зазначений відсотковий дохід визначено без урахування мультиплікаційного ефекту, який у кілька разів підвищує ефективність упровадження інтегрованих банківських послуг.
  3. Зазначений механізм дозволяє повністю відмовитись від плати за розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків клієнтів, що перетворює банк у надзвичайно привабливого партнера, створює позитивний імідж, дозволяє залучити велику кількість додаткових клієнтів (у тому числі через втрату клієнтів конкуруючими банками), дозволяє економити значні кошти на рекламі та просуванні послуг певного банку, виконувати банку важливу соціальну функцію.
  4. Отримання зазначеного відсоткового доходу може бути здійснено без зміни постійних витрат банку на загальні адміністративні витрати, які відповідно до структури банківських витрат (рис. 2) займають дуже суттєву частку у витратах банку.
  5. Даний механізм дозволяє банку перетворитися з покупця ресурсів на міжбанківському ринку на їх постійного постачальника, створює можливість акумулювати кредитні ресурси для більш об’ємних інвестиційних проектів, формувати джерела для подальшого розвитку мережі філій і регіональних представництв.
  6. Банк шляхом дуже простої та зрозумілої продуктової політики, яка не потребує додаткового ліцензування або витрат на персонал, технології, або обладнання, суттєво підвищує власну конкурентоспроможність на ринку банківських продуктів.
  7. Надлишок кредитних ресурсів дозволяє створити пільгові кредитні умови для співвласників кооперативного банку, що поглиблює кооперативну спрямованість і призначення банку.

Перелічені переваги впровадження інноваційних інтегрованих банківських продуктів, що є вельми важливими й актуальними для банків, які посідають умовну середню позицію в рейтингу конкурентоспроможності (за даними Асоціації українських банків, рейтингових агенцій, публікацій учених і аналітиків), до яких з певною мірою вірогідності можна віднести АБ «Укоопспілка», внаслідок їх специфічного становища на ринку банківських продуктів. Специфіка їх позиціювання на ринку полягає у тому, що великі системні банки, котрі мають розгалуджену мережу регіональних представництв і філій, є конкурентоспроможними, достатньо відомими і тому користуються значною довірою клієнтів як наявних, так і потенційних. Такі банки, як правило, вичерпали або майже вичерпали встановлені Національним банком обмеження по розміру капіталу для залучення депозитів. Менш конкурентоспроможні банки, які є за маркетинговою класифікацією або «послідовниками», або «нішерами», як правило, мають (як це показано на прикладі АБ «Укоопспілка») дуже суттєвий резерв для залучення поточних і депозитних рахунків. Таке становище є недоліком або слабким місцем таких банків як АБ «Укоопспілка» при традиційних механізмах просування банківських продуктів. Водночас при виводі на ринок принципово нових інноваційних інтегрованих банківських послуг це перетворюється з недоліку банку на перевагу. АБ «Укоопспілка» може будь-якої миті, змінивши тарифну та відсоткову політику щодо відкриття та обслуговування поточних рахунків клієнтів у комплексі з інтенсивною рекламою та іншими засобами просування банківських послуг, достатньо швидко (за лічені дні) залучити до банку значну кількість нових споживачів, у тому числі колишніх клієнтів конкуруючих банків. У той же час лідери ринку банківських продуктів позбавлені можливості впроваджувати таку стратегію просування, що пояснюється комплексом факторів:

  1. Зобов’язання лідерів ринку значною мірою сформовані депозитними вкладами, термін дії яких закінчиться в майбутньому, дія більшості депозитних договорів може бути або пролонгована за бажанням вкладника, а норматив адекватності капіталу НБУ не дозволяє лідерам здійснити суттєву експансію інтегрованих банківських послуг на ринку. Структуру зобов’язань, пов’язаних з кредитуванням АБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2007 р., зображено на рис. 3 [13].
  2. Головна мета лідерів банківського ринку – отримання прибутку від банківської діяльності та збереження лідируючого становища на ринку, що зумовлює певний консерватизм при формуванні маркетингової стратегії та продуктової політики банку, що на ментальному рівні суперечить можливості відмови від отримання доходів за здійснення розрахункового обслуговування клієнтів, тим більше суттєвого підвищення компенсаційних відсотків за користування залишками грошей на поточних рахунках клієнтів.
  3. Офісний персонал і технічні потужності великих банків, що домінують на ринку банківських послуг, зазвичай перевантажені значною кількістю клієнтів. Упровадження інтегрованих послуг може призвести до їх збільшення в кілька разів, що, незважаючи на розгалуджену мережу філій і регіональних представництв лідерів ринку, може суттєво знизити якість обслуговування наявних клієнтів.
  4. Додаткові витрати банку, пов’язані з втратою доходів за обслуговування поточних рахунків і додатковим відсотковим навантаженням, можуть призвести до суттєвого погіршення рентабельності банку, що не завжди може бути компенсовано за рахунок обсягів збільшення клієнтської бази.

Перелічені аргументи свідчать про те, що інтегровані банківські послуги найбільш актуальні для банків, що посідають серединне становище у банківських рейтингах. Філософія впровадження інтегрованих банківських послуг полягає в тому, що середній банк, який програє у конкурентній боротьбі більш потужній банківській системі, може впровадити нову продуктову політику, що завдяки величезній привабливості дозволить банку суттєво (в кілька разів) збільшити кількість клієнтів, а це призведе до значного збільшення ресурсів, які внаслідок мультиплікаційного відтворення будуть багаторазово збільшені та продані у вигляді кредитів, або на міжбанківському ринку.

Рис. 3. Структура зобов’язань АБ «ПриватБанк», тис. грн.

Наявність великої кількості клієнтів великих банків і теоретична потреба у залученні великої кількості нових клієнтів, що в декілька разів перевищує наявну клієнтську базу, при впровадженні інтегрованих банківських послуг ставить під сумнів можливість або значну ефективність від упровадження інтегрованих банківських послуг лідерами ринку. Застосування такої маркетингової стратегії аутсайдерами також не дасть масштабного економічного ефекту внаслідок відсутності у більшості аутсайдерів ринку банківських філій, або незначної їх кількості (максимум 1–2 філії). Для банків, які посідають серединне становище, як АБ «Укоопспілка», який має 10 філій та 5 відділень, впровадження інтегрованих банківських послуг дає можливість підвищити конкурентоспроможність і створює додаткові умови та стимули для подальшого розвитку мережі філій в Україні.

Досить важливими є інтегровані банківські послуги для АБ «Укоопспілка», тому що асортимент і якість банківських продуктів у лідерів ринку значно вищий за аналогічні показники у банків, що посідають серединне становище. В асортиментному ряді банківських продуктів у багатьох банків-претендентів (у тому числі АБ «Укоопспілка») відсутні такі принципово важливі з погляду банківського бізнесу продукти: операції з векселями та цінними паперами, акредитиви, банківські гарантії, розгалуджена мережа з обслуговування платіжних карток, трастові операції тощо. Конкурувати в асортименті та якості просування на ринок вексельних гарантій або акредитивів з лідерами ринку майже неможливо через неоднакові можливості щодо міжнародного визнання таких банків, можливостей щодо отримання та моніторингу міжнародних банківських рейтингів (вартість рейтингування провідними міжнародними рейтинговими агенціями коливається від 60 до 300 тис. євро на рік). Суттєва різниця в розмірах власного й іншого капіталів банків-лідерів і банків-послідовників не дозволяє останнім вкладати значні капітали в розвиток мережі банкоматів та pos-терміналів для адекватного конкурентного рівня можливостей з розвитку продуктів, пов’язаних із платіжними картками. Різниця в розмірі капіталів не дозволяє цим банкам конкурувати на зовнішніх ринках щодо залучення сіндицированих міжнародних кредитів. Це перетворює інтегровані банківські послуги практично на єдиний адекватний ринковий механізм, здатний підвищити конкурентоспроможність банку та перерозподілити значний сегмент ринку на користь банків-претендентів. Крім того, для кооперативних банків інтегровані послуги є практично єдиною можливістю задовольнити безпосередній попит на банківські послуги для пайовиків або співвласників банку.

Унаслідок наявної різниці у стартових умовах, фінансових можливостях, охопленні ринку, розвинутості регіональної мережі представництв концепція впровадження інтегрованих банківських послуг у банках-лідерах ринку та банках-претендентах буде відрізнятися. Так концепція провадження інтегрованих послуг банками-претендентами (в тому числі АБ «Укоопспілка») буде такою:

  1. Встановлення «нульового» тарифу на розрахунково-касове обслуговування як для нових клієнтів банку, так і для давніх. Тарифи та умови обслуговування поточних рахунків юридичних і фізичних осіб повинні бути максимально спрощеними та схожими.
  2. Встановлення розміру компенсації за користування банком вільних залишків на поточних рахунках клієнтів. Розмір компенсації прораховується для кожного конкретного банку, враховуючи з рентабельність банківського бізнесу та маркетингової стратегії банку.
  3. Активне інформування потенційних споживачів про наявність на ринку інтегрованих банківських послуг і рекламування їх переваг перед традиційними банківськими продуктами.
  4. Підтримання традиційної політики на ринку депозитів під час виведення інноваційних банківських послуг на ринок і на етапі зростання та зрілості життєвого циклу товару. Поступове зменшення обсягів залучених до депозитів ресурсів в міру виведення інтегрованих банківських послуг на етап зрілості та можливої відмови від депозитів у разі гіперактивного просування інтегрованих послуг.
  5. Заміщення міжбанківських кредитів для підтримання поточної ліквідності банка-претендента ресурсами, додатково залученими на поточні рахунки. Розширення кредитного портфеля банку. Продаж надлишків ресурсів (при наявності) на міжбанківському ринку.
  6. Удосконалення та продаж супутніх банківських продуктів споживачам інтегрованих банківських послуг.
  7. Спрямування отриманих прибутків від впровадження інтегрованих послуг на подальший розвиток мережі регіональних представництв і філій для підсилення мультиплікаційного ефекту використання кредитних ресурсів певним банком, оволодіння новими регіональними сегментами ринку, підвищення конкурентоспроможності банку.

Концепція провадження інтегрованих послуг банками-лідерами:

  1. Установлення «нульового» тарифу на розрахунково-касове обслуговування для нових клієнтів банку та встановлення режиму лояльності для наявних (поступове зменшення тарифів) при дотриманні принципу однакових умов для фізичних і юридичних осіб, що обслуговуються в банку.
  2. Установлення розміру компенсації за користування банком вільних залишків на поточних рахунках клієнтів.
  3. Активне інформування потенційних споживачів про наявність на ринку інтегрованих банківських послуг і рекламування їх переваг над традиційними банківськими продуктами.
  4. Повна відмова від продовження залучення депозитів банку, продовження обслуговування наявних депозитів до повного розрахунку за них.
  5. Заміщення депозитних ресурсів банку вільними залишками на поточних рахунках при проведенні політики на міжбанківському ринку відповідно до поточної ситуації та дотримання вимог Національного банку України.
  6. Подальше розширення асортименту й удосконалення супутніх банківських продуктів, активне їх просування в комплексі з інтегрованими банківськими послугами.
  7. Спрямування отриманих прибутків від упровадження інтегрованих послуг на подальше збільшення капіталу банку, підвищення конкурентоспроможності банку, вихід на закордонні ринки або поглинання малих банків на вітчизняному ринку, інвестиції в наукові дослідження щодо створення та впровадження і сучасніших банківських продуктів.

Отже, обидві концепції мають схожі кроки, незважаючи на різне їх наповнення, можливості банку та їх позиціювання на банківському ринку. Спільний алгоритм упровадження та просування інтегрованих банківських послуг зображено на рис. 4.

Рис. 4. Алгоритм упровадження інтегрованих банківських послуг

Окрім того, до переваг упровадження інтегрованих банківських послуг належить також споживча природа надання таких послуг, що в повній мірі відповідає меті підприємств споживчої кооперації – максимальне задоволення потреб споживачів [14, 15], у даному випадку – споживачів банківських послуг.

Отже, підіб’ємо підсумки.

  1. Традиційні умови ведення банківського бізнесу дозволяють задовольнити переважно одну потребу власників кооперативного банку – потребу в отриманні дивідендів на власний пай (акцію) від ведення банківського бізнесу заснованим ними кооперативним банком. Інтегровані банківські послуги створюють унікальну можливість задовольнити безпосередній попит у банківських послугах для пайовиків або співвласників банку. Вони цілком відповідають специфіці функціонування кооперативних банків та дозволяють втілити кооперативні принципи в повному обсязі.
  2. На сучасному етапі розвитку ринку банківських продуктів лідерами ринку є банки, які володіють найбільшим за обсягом власним капіталом. Застосування інтегрованих послуг дозволяє банкам, що посідають серединне становище на ринку, суттєво підвищити конкурентоспроможність і зайняти лідируючі позиції на ринку без збільшення обсягу власного капіталу. Це можливо внаслідок виникнення умов для суттєвого збільшення клієнтської та ресурсної бази банку, оволодіння новими сегментами ринку банківських продуктів. Проте неминучою є втрата частини ринку банками, що не впровадять інтегровані послуги.
Література
  1.  Туган-Барановський М.І. Паперові гроші та метал. – К.: КНЕУ, 2004. – 200 с.
  2.  Банковские операции. Ч. ІІ. Учетно-ссудные операции и агентские услуги банков / Лаврушина О.И. и др. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208 с.
  3.  Банківські операції. Навч. посібник. / В.І.Капран, В.С.Кривченко, О.К.Коваленко, С.І.Омельченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.
  4.  Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с.
  5.  Скибенко С.Т., Халява С.П., Цвєткова Л.О. Банківські операції. Навч. Посіб. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2002. – 240 с.
  6.  Новий етап розвитку банківської системи України: зростання присутності іноземних інвесторів: Монографія / Смовженко Т.С., Кірєєв О.І., Другов О.О., Рисін В.В. та ін. За наук. ред. Смовженко Т.С. – К.: Вид-во Університету банківської справи НБУ, 2008. – 228 с.
  7.  Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 712 с.
  8.  Герчикова И.Н. Маркетинг: Учебник. – 2-е изд. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
  9.  Чухно А.А. Перехід до ринкової економіки. – К.: Наукова думка, 1993. – 270 с.
  10. Монетарний огляд за ІІІ квартал 2007 року / Департамент монетарної політики НБУ. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua
  11. Петрук О.М. Банківська справа: Навч. Посіб. / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Конкорд, 2004. – 461 с.
  12. Офіційний сайт банку «Укоопспілка».
  13. Офіційного веб-сайт «ПриватБанку». – Режим доступу: http://www.pbank.com.ua
  14. Закон України № 16-рп/2004 від 11.11.2004 р. «Про кооперацію» // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 5. – Ст. 35.
  15. Закон України № 2266-XII від 10.04.92 «Про споживчу кооперацію» // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
До змісту