До змісту

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ, ЕКОНОМІКА

     Г.П. Скляр,
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів Полтавського університету споживчої кооперації України

Розвиток виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації

У теоретичній моделі сфери споживчої кооперації важливе місце відводиться виробничо-заготівельній сфері, відносини у якій мають підлеглу, доповнюючи роль в реалізації інтересів кооперативної торгівлі щодо задоволення потреб членів (пайовиків) споживчої кооперації в товарах і послугах. Завдяки виробничо-заготівельній сфері створюється певна частка фінансових ресурсів для інвестування розвитку галузей споживчої кооперації, а також робочі місця для членів споживчих товариств і некооперованого населення. Тому розкриття економічних умов і протиріч розвитку виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації в умовах перехідної економіки є важливою науковою і практичною проблемою.

В останніх наукових публікаціях відображені різні напрями досліджень розвитку та функціонування заготівель і виробництва у сфері споживчої кооперації. При цьому деякі сучасні дослідники аналізують заготівлі [5, 6] та виробництво [3] як окремі сфери діяльності споживчої кооперації, а інші – як компоненти її (споживчої кооперації) заготівельно-переробного комплексу [2, 4]. На наш погляд, розгляд окремих сфер діяльності [7, 8] дозволяє поглибити теоретичний аналіз і перейти в процесі синтезу від організаційно-економічних та технологічних проблем розвитку заготівельно-переробного комплексу до вивчення сфери відносин інтеграції [1, с. 196] заготівель і виробництва. Проте у зазначених працях не досліджується розвиток виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України.

Методологічно дослідження зазначеної проблеми базується на теорії сумісно-розділених відносин, метою якого є аналіз економічних умов і протиріч свідомого розвитку виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації.

З погляду теорії сумісно-розділених відносин і змісту відносин соціального партнерства сфера виробництва, на наш погляд, має працювати на внутрішній ринок споживчої кооперації. Розділеність проявляється у виробництві товарів, а сумісність – у виробництві тих товарів, що користуються попитом у сфері кооперативної торгівлі. Розділеними стосовно сфери споживчої кооперації є відносини виробництва товарів для задоволення потреб споживачів інших форм власності. Тобто, на наш погляд, розділено-сумісними є відносини з виробництва товарів у сфері споживчої кооперації для сфери торгівлі споживчої кооперації. Окремим випадком сумісно-розділених відносин у сфері виробництва споживчої кооперації є відносини з переробки сільськогосподарської продукції, що заготовляється підприємствами споживчої кооперації у домогосподарствах членів споживчих товариств, а також у фермерських господарствах і в інших сільгоспвиробників, що є асоційованими членами споживчих товариств. Розділеність також проявляється у створенні окремих підприємств певних галузей, що забезпечують економічну ефективність виробничої діяльності. Розділеність проявляється у створенні базових підприємств в кожному регіоні, які відповідали би сучасним вимогам міжнародних стандартів з якості, використовували сучасні технології і обладнання, задовольняли попит споживачів в асортименті й обсягах товарів. Сумісність проявляється у формуванні у сфері виробництва власних товарних ресурсів кооперативної торгівлі. Протиріччям є те, що в умовах конкуренції не використовуються в повній мірі потужності виробничих підприємств споживчої кооперації, в той час як у сферу її (споживчої кооперації) торгівлі надходять аналогічні товари інших виробників. Розв’язанню цього протиріччя сприяють заходи щодо використання можливостей сфери торгівлі споживчої кооперації з метою збільшення виробництва на її підприємствах.

У сфері споживчої кооперації провідних західних країн сфера виробництва згортається, а пріоритетним є розвиток відносин у сфері торгівлі. На наш погляд, економічною умовою цього є достатність ресурсів дешевих товарів, вироблених у країнах, що розвиваються. Тому в умовах глобалізації економічно недоцільно розвивати власне виробництво у сфері споживчої кооперації означених країн.

На пострадянському просторі, в тому числі в Україні, зберігається тенденція розвитку всіх сфер діяльності, в тому числі виробництва, в споживчій кооперації. Тому актуальним є розгляд стану розвитку економічних відносин у сфері виробництва споживчої кооперації з позицій суспільних потреб. При цьому слід враховувати, що в умовах перехідної економіки в Україні значно скоротились обсяги виробництва у сфері споживчої кооперації, у тому числі в такій соціально важливій сфері як хлібопечення. Різке зниження обсягів виробничої діяльності (хлібопечення) у сфері споживчої кооперації зумовлені в значній мірі умовами деконцентрації виробництва та тінізації економіки, що зумовило розвиток недобросовісної конкуренції. На наш погляд, доцільним стосовно сфери споживчої кооперації є розвиток на засадах соціального партнерства відносин інтеграції і концентрації сфери хлібопечення з використанням для їх реалізації існуючої інфраструктури та виробничого потенціалу.

Розвиток виробництва хліба і хлібобулочних виробів у сфері споживчої кооперації, на наш погляд, повинен враховувати такі економічні умови: споживча кооперація в умовах адміністративно-командної економіки орієнтувалася на обслуговування сільського населення і жителів районних центрів, через що споживчі товариства ще до цього часу залишаються органічним елементом господарства багатьох населених пунктів, територій сільських, селищних і міських рад, адміністративних районів, що може бути їхньою важливою конкурентною перевагою; у споживчій кооперації зберігся ще значний і територіально розгалужений виробничо-торговельний потенціал у вигляді хлібозаводів і пекарень, чисельної роздрібної торговельної мережі; персонал цих господарських одиниць певною мірою, окрім суто професійного досвіду, має ще й цінний досвід роботи саме у таких місцевостях, що може також бути важливою складовою конкурентної переваги кооперативних організацій. Зважаючи на це, цільовим сегментом ринку хліба та хлібобулочних виробів для сфери споживчої кооперації можуть і повинні залишатись, як і раніше, малі міста та сільська місцевість. За нашою оцінкою, здійсненою експертним методом (на основі узагальнення результатів опитування директорів і спеціалістів репрезентативного числа хлібозаводів споживчої кооперації 11-ти областей України), з урахуванням типу конкуренції, що склалася на цих ринках, за умови відновлення і забезпечення конкурентоспроможного виробництва хліба і хлібобулочних виробів у сфері споживчої кооперації, реально можливим є досягнення ними протягом наступних трьох – п'яти років часток (цільові частки) на сільському ринку хліба – близько 50% і на сегменті ринку малих міст – близько 25 %. Таким чином, на наш погляд, економічні умови перехідної економіки в Україні сприяють розвитку сфери виробництва у споживчій кооперації, у тому числі сфери хлібопечення.

Сфера заготівель споживчої кооперації в Україні є своєрідним господарським феноменом. У країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою, заможним населенням, з розвинутими кооперативними відносинами у сферах аграрного виробництва, торгівлі та споживання (наприклад, у скандинавських країнах), важко уявити та сформулювати необхідність закупівлі розпорошених товарних ресурсів сільськогосподарської продукції у дрібних джерелах їх утворення – переважно особистих підсобних господарствах, домогосподарствах населення сільської місцевості. Існування відносин закупівлі сільськогосподарської продукції, відповідних інституційних утворень і інфраструктури вимагає наукового аналізу вказаної сфери. Застосувавши методологію сумісно-розділених відносин, відмітимо, що у сфері заготівель споживчої кооперації розділеність проявляється у відносинах окремих кооперативних підприємств із окремими виробниками товарної сільськогосподарської продукції (домогосподарствами, фермерськими господарствами, сільськогосподарськими підприємствами) стосовно її (продукції) закупівель. Сумісність відносин досягається при забезпеченні сільгоспвиробників засобами виробництва, наданні послуг кооперативними підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції на давальницьких умовах. Власне сумісно-розділеними відносинами стосовно сфери заготівель споживчої кооперації слід вважати, на наш погляд, відносини з формування власних товарних ресурсів кооперативної торгівлі. Аналіз показників динаміки закупівель окремих видів сільськогосподарських продуктів і сировини у сфері споживчої кооперації України дозволяє зробити висновок щодо майже абсолютно переважаючої частки в закупівлі таких товарних груп сільськогосподарської продукції або продуктів її переробки, що можуть бути використані для торгівлі безпосередньо у свіжому вигляді чи після переробки. Показники також свідчать про наявність тенденції скорочення обсягів заготівель в умовах перехідної економіки України.

Заготівлі сфери споживчої кооперації розвиваються в умовах розповсюдження натурального обміну на аграрному ринку, спотвореного без грошей сільського споживчого ринку. Конкуренція на міському споживчому ринку у недалекому майбутньому може призвести до виникнення проблеми збуту продукції особистих підсобних господарств населення, що загострить проблеми зайнятості, доходів і життєвого рівня переважної частини сільського населення. Монополізація сфери збуту продукції сільськогосподарських товаровиробників вимагає створення відповідних ринкових економічних механізмів, формування інститутів аграрного ринку, використання наявної інфраструктури споживчої кооперації, особливо для збуту продукції особистих підсобних господарств населення на засадах соціального партнерства.

В умовах перехідної економіки України сільськогосподарська продукція, що заготовляється у сфері споживчої кооперації, реалізується за різними напрямами. На наш погляд, з позицій теорії сумісно-розділених відносин, в ідеальну модель сфери споживчої кооперації вписуються відносини з забезпечення власними товарними ресурсами сільськогосподарської продукції власної сфери кооперативної торгівлі, ресторанного господарства (громадського харчування), виробництва в регіоні, а також поставки заготовленої сільськогосподарської продукції за договорами для задоволення потреб кооперативів в інших регіонах. Таким чином, завдяки розвитку відносин соціального партнерства в територіальних межах України посилюються відносини інтеграції і концентрації у сфері споживчої кооперації. Неоднозначними і певною мірою, суперечливими є відносини щодо поставки, за умовами виграних тендерів, заготовленої сільськогосподарської продукції бюджетним установам (лікарням, школам, дитячим садкам, військовим частинам тощо). Розділеність проявляється в отриманні грошових коштів кооперативними організаціями, що підвищує госпрозрахункову ефективність. Сумісність у якійсь мірі, на нашу думку, проявляється у відносинах реалізації кооперативного принципу турботи про громаду, тому що відвідують лікарні також і кооператори, а школи і дитячі садки – діти кооператорів. У даному випадку не спрацьовують відносини реалізації головного кооперативного принципу – економічної участі членів. На нашу думку, відносини поставки заготовленої сільськогосподарської продукції в бюджетну та некооперативну сферу характерні більш для моделі кооперації працівників у сфері заготівель, ніж для моделі заготівель у сферу споживчої кооперації. Тобто переважає розділеність, а не сумісність відносин у сфері заготівель. Суперечливою є також сфера заготівель вторинної сировини. З одного боку, зважаючи на мету сталого розвитку, збереження довкілля, економії ресурсів, досягнення госпрозрахункової ефективності підприємств сфери заготівель споживчої кооперації, важливо розвивати відносини з заготівлі та збуту різноманітного асортименту вторинної сировини. Водночас заготівля сировини не у членів (пайовиків) і підприємств споживчих товариств, поставка не на переробні підприємства сфери споживчої кооперації свідчить про перевагу розділеності, а не сумісності відносин у сфері заготівель споживчої кооперації, що більш характерно для теоретичної моделі кооперації працівників у сфері заготівель вторинної сировини. Таким чином, з огляду на теорію сумісно-розділених відносин, в умовах перехідної економіки України в заготівлях сфери споживчої кооперації присутні відносини, що характерні як для теоретичної моделі сфери споживчої кооперації, так і для теоретичної моделі кооперації працівників у сфері заготівель сільськогосподарської продукції і сировини.

Розділено-сумісні відносини на засадах соціального партнерства сприяють інтеграції сфер діяльності споживчої кооперації. Відносини інтеграції сфер виробництва і заготівель у сфері споживчої кооперації існували в умовах адміністративно-командної економіки. В певній мірі самодостатніми були заготівля і первинна переробка овочів і плодів (соління, квашення, сушка), що за державними планами поставлялися у так звані централізовані фонди з метою забезпечення потреб міст Москви та Ленінграда, інших великих міст і промислових центрів, армії (союзний фонд), міста Києва і промислових центрів України (республіканський фонд), для місцевих потреб тощо. Заготівля скота, м’яса худоби та птиці, виробництво з них ковбас, копчені, консервів забезпечували потреби не тільки кооперативної торгівлі на місцях, але й фірмової торгівлі, ярмарків у великих містах. Тобто якщо на рівні безпосередньо сфери заготівель і виробництва були партнерські відносини, то при поставках (збуті) продукції домінували відносини підлеглості, що є притаманним для умов адміністративно-командної економіки, але суперечить суті споживчої кооперації, меті її діяльності – забезпеченню потреб членів (пайовиків) споживчих товариств. У відносинах виробництва та збуту продукції виробничо-заготівельної сфери переважала розділеність.

В умовах перехідної економіки в Україні розділеність у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації характерна для відносин закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (зерно, борошно, олія, цукор), а сумісність – для відносин виробництва з цієї та іншої сировини продовольчих товарів для кооперативної торгівлі (хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, кондитерські вироби). Дають можливість здешевити виробництво кінцевого продукту розділено-сумісні відносини з закупівлі та переробки зерна та соняшнику і виробництва борошна, круп, олії.

Характерною особливістю розвитку відносин соціального партнерства в сфері споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України є лідируюча роль правління Укоопспілки в усвідомленому впровадженні цих відносин, у тому числі у виробничо-заготівельній сфері. Правління Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) прийняло у 2001 р. постанову "Про програму розширення заготівельно-переробно-збутової сфери діяльності споживчих товариств і їх спілок шляхом адаптації їх до інфраструктури аграрного ринку в Україні", практика реалізації якої підтверджує розвиток відносин інтеграції у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації України.

Таким чином, особливістю розвитку відносин соціального партнерства у сфері споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України є лідируюча творча роль правління Укоопспілки в усвідомленому впровадженні цих відносин, у тому числі у виробничо-заготівельній сфері. Розвитку відносин сприяє дослідження кооперативних механізмів в аграрній сфері в країнах із соціально орієнтованою економікою.

Розділеність у виробничо-заготівельній сфері характерна для відносин закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (зерно, борошно, олія, цукор), а сумісність – для відносин виробництва з цієї та іншої сировини продовольчих товарів для кооперативної торгівлі (хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, кондитерські вироби). Дають можливість здешевити виробництво кінцевого продукту розділено-сумісні відносини з закупівлі та переробки зерна, соняшнику та виробництва борошна, круп, олії. Розділено-сумісні відносини заготівель і переробки сільськогосподарської продукції сприяють формуванню власних товарних ресурсів торгівлі споживчої кооперації з масових відносно дешевих продуктів харчування.

У розвитку відносин соціального партнерства у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації простежуються певні протиріччя. Поставки вироблених із заготовленої сільськогосподарської продукції товарів споживачам некооперативної сфери свідчать про розвиток відносин, характерних для теоретичної моделі кооперації працівників у виробничо-заготівельній сфері, а не для теоретичної моделі виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації. Свідомий вибір сценарію розвитку відносин у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації обумовлений не тільки економічними умовами, але і станом кооперативного менеджменту.

Наступні дослідження пов’язані з розвитком відносин соціального партнерства в фінансовій сфері споживчої кооперації.

Література
  1. Бабенко С.Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: Монографія. – К.: Наукова думка, 2003. – 332 с.
  2. Бык В.Ф. Использование специального правового режима свободной экономической зоны для повышения конкурентоспособности заготовительно-перерабатывающего комплекса потребительской кооперации // Потребительская кооперация: теория, практика, проблемы и перспективы развития: Сб. науч. тр. межд. науч.-практ. конф. – Гомель: УО «Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации», 2004. – С. 66–69
  3. Богатырева Л.Н. Развитие кооперативной промышленности в 2005 году / Материалы Межд. науч. конф. проф.-препод. состава, сотрудников и аспирантов кооперативных вузов стран СНГ, посвященной 175-летию потребительской кооперации России. По итогам научной работы в 2005 г. – М.: Наука и кооперативное образование, 2006. – С. 47–48.
  4. Жамалбеков Ш.Ж. Основные направления стабилизации и развития заготовительно-перерабатывающего комплекса потребительской кооперации в современных условиях / Современные проблемы экономического роста национальных экономик. Государственный, региональный и отраслевой аспекты в условиях глобализации и модернизации: Материалы медж. науч.-практ. конф. – Караганда, 2004. – С. 336–337.
  5. Масленніков О.Ю. Заготівельна діяльність споживчої кооперації України: чинники кризи / Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна, випуск 13. – Львів: Львівська комерційна академія, 2002. – С. 382–385.
  6. Міценко Н.Г. Стан та стратегічні напрями розвитку заготівельної галузі споживчої кооперації / Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна, випуск 16. – Львів: Львівська комерційна академія, 2004. – С. 340–344.
  7. Скляр Г.П. Економічні умови і протиріччя розвитку виробництва у сфері споживчої кооперації в перехідній економіці (на прикладі хлібопечення) // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. – Серія "Економічні науки". – № 1 (8). – 2003. – С. 8–14.
  8. Скляр Г.П. Економічні умови розвитку заготівель як напряму діяльності споживчої кооперації // Регіональні перспективи. – 2003. – № 4–5 (29–30). –– С. 83–86.
До змісту