До змісту

СЛОВО КООПЕРАТОРАМ-ПРАКТИКАМ

     В.Г. Перхун,
перший заступник голови правління Кіровоградської облспоживспілки

Соціальний потенціал споживчої кооперації

Виступ на Круглому столі „Соціальне партнерство в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку” в рамках проведення Другої всеукраїнської науково-практичної конференції „Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (17–18 травня, 2007 р., м. Полтава)

Дослідження соціальної проблематики розвитку сучасного суспільства стає з кожним роком усе актуальнішим. Це пов'язане з тим, що, з одного боку, вітчизняна економічна наука дотепер не змогла виробити й обґрунтувати вихідні теоретичні постулати радикальних змін соціально-економічного ладу в країні. Зараз ясно вже всім, навіть його авторам в Україні, що неолібералізм, проголошений ними головною ідеєю економічної думки, не відображає реальних процесів, які наявні в економіці і на його основі не можуть бути вирішені соціально-економічні проблеми більшості населення країни. Антисоціальні наслідки проведених ринкових реформ, що здійснені на основі цієї політики, наглядно проявляються в абсолютному скороченні населення країни, зростанні його бідності, тотальному руйнуванні системи соціального захисту та зниженні культурного рівня населення. Ці негативні процеси загострюються тим, що в державі відсутня науково обґрунтована стратегія раціонального розвитку, а управлінські рішення більше нагадують систему ситуативного гасіння локальних осередків пожежі.

Сьогодні практично всі мислячі політики й учені розуміють, що сліпе копіювання яких-небудь господарських рішень із позитивного досвіду розвитку окремих країн є мало придатним для національного розвитку. Потрібно мати свій стратегічний національний проект розвитку, який засновується на національно-культурних традиціях народу, враховує як своєрідні умови економічного розвитку, так і ментальність переважної частини населення країни.

На наш погляд, саме тому потрібно ще раз звернутися до ідей кооперативного руху, по-новому оцінити їх творчий потенціал щодо вирішення соціальних проблем сучасного українського суспільства. Це необхідно хоча б тому, що, по-перше, економічна діяльність кооперативів спрямовується на задоволення соціальних інтересів їх членів; по-друге, кооперативні відносини власності та управління сприяють розширенню соціальної відповідальності й утвердженню моральних основ в економічній діяльності; по-третє, що особливо важливо для нинішнього стану української економіки, виявляються найефективнішими економічними формами організації виробничо-споживчої діяльності. Про це переконливо свідчить сучасний досвід діяльності кооперативів у Німеччині, Швеції, Фінляндії, Ізраїлі та багатьох інших країнах.

Зараз в Україні кооперативи не розглядаються як одна з важливих форм вирішення соціально-економічних проблем. Л.А. Антоненко вважає, що головна причина такого стану полягає в тому, що в цей час у країні домінують чинники, економічною сутністю яких є не виробництво вітчизняної продукції, а імпорт-експорт. Загальновідомо, що економічно самостійними є люди нашої країни, зайняті у сфері обігу, а не у сфері виробництва. Там, де до управління приходять особистості, які дають волю кооперативам, вони показують свою стійку економічну ефективність, піднімаючи добробут самих трудящих, а не вузького прошарку кланової олігархії.

Відродження ідей кооперації є актуальним стосовно того, що сучасний етап розвитку людського суспільства вимагає радикальної переорієнтації в механізмі господарювання. Механізм жорсткої конкурентної боротьби повинен поступово відійти на другий план, а його місце повинен зайняти механізм співробітництва, який дозволяє ефективно вирішувати безліч найгостріших як економічних, так і соціальних проблем. Важливість його значення зумовлюється й тим, що саме співробітництво дозволяє утверджувати в економічній сфері гуманістичні ідеали, бачити її не як сферу, що слугує лише отриманню прибутку, але й задля розширення і зміцнення довіри, доброти, взаємодопомоги, об'єднання зусиль рівноправних партнерів для вирішення загальнозначущих проблем. Усе це дозволяє значно знижувати витрати, одержувати позитивний синергетичний ефект, розвивати кожного учасника співробітництва як у духовно-інтелектуальному сенсі, так і з погляду зміцнення матеріальних основ його життєдіяльності.

Значення кооперації проявляється також у тому, що вона дозволяє протистояти тенденції індивідуалізації суспільства, що обертається нервовим напруженням і відповідно стресами, поринанням у самітність, втратою сенсу життя. Нестримне зростання обсягу інформації, що впливає на формування мозаїчності та фрагментарності свідомості, перенесення у віртуальний світ, усе більше забирає людське в людині. Людина виявляється розгубленою, її охоплює почуття безсилля, відбувається деградація особистості, що стає основою поступової деградації всього суспільства. Психотерапія може на якийсь час зняти ці симптоми, але вона не лікує причину, не сприяє загальному видужанню. Справжніми ліками може стати тільки розширення співробітництва з тими, хто має схожі інтереси й розуміє, що реалізувати їх можна тільки через співробітництво, яке не тільки розширює спілкування, але й збагачує його новими змістовними знаннями, ідеями та досвідом колективу партнерів. І саме кооперативний рух стає необхідним засобом досягнення цих цілей. Соціальна економіка, початок формування якої збігся з початком нового століття й тисячоліття, загалом характеризується тим, що праця людини є першоосновою забезпечення її життя. У такому розумінні виробнича діяльність стає засобом для забезпечення споживання, зміст і форми задоволення якого стають усе різноманітнішими. У зв'язку з цим, на наш погляд, зростає і роль споживчої кооперації як у традиційному для нашої країни способі задоволення потреб сільських жителів, так і в напрямку розширення сфери діяльності за рахунок виявлення й задоволення різноманітних нових потреб, які стають соціально значимими в умовах становлення інформаційного суспільства, заснованого на економіці знань. У конкретному випадку мова йде про освітні послуги, які повинні надаватися через розвиток мережі навчальних закладів системи споживчої кооперації за рахунок підвищення якості освітніх програм, посилення їх фундаментальної й гуманістичної складових, що дозволить фахівцям мати широкий світогляд і успішно конкурувати на ринках праці в галузях, спрямованих на розвиток самої людини.

Варто також звернути особливу увагу на ті сфери надання нових послуг, які сьогодні стають усе потрібнішими. До них можна відносяться розвиток зеленого й краєзнавчого туризму, відродження народних промислів і реалізацію на ринках продукції, для якої характерна національна екзотика, також розвиток пунктів швидкого харчування з екологічно чистих продуктів за рецептурами української національної кухні й ін. В основі таких потреб – прагнення людини до знання своїх національно-духовних джерел, наближення до чистої природи і її дарунків, прагнення оточити себе екзотичними речами, виділитися зі свого оточення та задовольнити своє прагнення до оригінальності.

Отже, розвиток соціального партнерства, яке становить серцевину діяльності споживчої кооперації, сприяє не тільки можливості задоволення найперших потреб мільйонів громадян, а й можливості реалізації їх духовних інтересів і ідеалів.

До змісту