До змісту

Туган-Барановський Михайло Іванович

Туган-Барановський Михайлоперший східноєвропейський економіст, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків, один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності.

М.І. Туган-Барановський
Михайло Іванович Туган-Барановський
Дата народження: 20 січня 1865 р.
Місце народження:    Солонім, Харківщина
Дата смерті: 21 січня 1919 р.
Місце смерті: м. Одеса
Рід діяльності: Економіст
Напрямок: Маржиналізм

Його концепції стали підґрунтям, розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юнктури. Доктор економіки (1899 p.). Представник «легального марксизму». Один із найяскравіших представників ліберального руху в Україні. Брав участь у заснуванні Національної академії наук України. Міністр фінансів Української народної республіки (1917—1918 pp.). Головна праця — «Російська фабрика в минулому і сучасному» (1898 p.)

Народився у селі Солонім на Харківщині у дворянській родині. Рід по батьківській лінії походить з татарських поселенців XIV ст. на Литві (повне прізвище — Туган-Мірза-Барановський), мати — українка з Полтавщини. Закінчив природничо-математичний і правничо-економічний факультети Харківського університету і доповнював студії в Англії (1892 p.). 1890 p. у ж. «Юридический Вестник» опублікував першу наукову працю «Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности», в якій виступив з критикою теорій трудової вартості та граничної корисності. Вивчаючи економічні теорії, опублікував біографічні нариси: «Прудон, его жизнь и деятельность» (1891 p.) та «Д.С. Милль, егр жизнь и учено-литературная деятельность» (1892 p.) У 1894 p. опублікував відому працю «Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь», за яку здобув у Московському університеті ступінь магістра політичної економії. 1895 p. вступив до Вільного Економічного Товариства, яке очолив на посаді голови з 1896 p., брав активну участь на цьому форумі в економічних дискусіях народників і марксистів. Разом з П. Струве став визначним прихильником так званого легального марксизму і в 1890-х pp. надрукував низку статей, нерідко полемічного характеру. З 1895 p. — приват-доцент політичної економії в Петербурзькому Університеті, 1899 p. звільнений за «вільнодумство», 1898 p. появилася його праця «Русская фабрика в прошлом и настоящем», в якій висвітлено генезис капіталістичного розвитку в Росії та піддано критиці погляди народників та слов'янофілів на роль соціально-економічних інститутів, зокрема дрібного промислового виробництва. За цю працю здобув звання доктора Московського університету.

У 1901-1905 pр. він перебував на Полтавщині і брав деяку участь в українському суспільному житті, зокрема в Полтавському земстві. З 1905 p. вдруге приват-доцент Петербурзького університету, одночасно професор економічного факультету Петербурзького Політехнічного і Комерційного інститутів; також приватного університету Шанявського у Москві (кафедра кооперації). З 1901 p. Т.-Б. цілком відмовився від попередніх поглядів і припинив співпрацю з представниками популярного тоді в Росії «легального марксизму». За цього другого періоду діяльності Т.-Б. схилявся до поглядів неокантіанців й опублікував багато теоретичних й історичних праць, в яких складні явища суспільно-економічного життя пов'язував з ідеалами соц. справедливості, що найвиразніше віддзеркалене в його працях з теорії кооперації. До найважливіших праць цього періоду належать: «Очерки по истории политической экономии» (1901-1902 pр., в ж. «Народное Богатство»). Це дослідження було першою науковою працею з історії економічних вчень у Російській імперії. У 1903 p. вийшля з друку і набула значного поширення його праця «Очерки по новейшей истории политической экономии», яка була видана 1915 p. німецькою мовою. !907 р. вийшов у світ підручник «Основы политической экономии», який 1919 p. перекладено украънською мовою. У 1905 p. Т.-Б. друкує працю «Теоретические основы марксизма», яка була також видана німецькою мовою.

Починаючи з 1910 p. наукові пошуки Т.-Б. все більше звертаються до аналізу відносин власності та їх впливу на соціальний розвиток. Цим проблемам присвячені його наукові праці: «Социальная теория общественного распределения» (1910 p.; у 1913 p. видана нім. мовою); «Социально-экономические идеалы нашого времени» (1913 p.); «Социальные основы кооперации» (1916 p., книга мала 3 видання, у 1919 p. також була видана у скороченому варіанті під назвою «Кооперація, її природа і мета»); «О кооперативном идеале» (1918 p.)

Т.-Б. — гол. ред. ж. «Вестник Кооперации», у 1910-х pp. — популярного серійного вид. «Новые идеи в экономике» (5 випусків). Перед першою світовою війною Т.-Б. співпрацював з М. Грушевським й ін. укр. ученими над підготовою енциклопедичного довідника «Украинский народ в его прошлом и настоящем», 1 і 2-й томи якого було видано у 1914 та 1916 pр., третій том, редактором якого був саме Т.-Б. і присвячений нар. господарству України, не було видано.

Влітку 1917 p. Т.-Б. повернувся на Україну і як член УПСФ (доти був кадетом) брав активну участь в українському громадському і державному житті; недовгий час (вересень-грудень 1917 p.) був генеральним секретарем фінансів, але найбільше уваги присвятив кооперативним справам. Т.-Б. відстоював створення власної української валюти; опублікував статтю про необхідність самостійності українського кооперативного руху, редагував ж. «Українська Кооперація» та очолював Українське Товариство Економістів, брав участь у створенні УАН і в заснуванні Українського державного університету в Києві. Помер несподівано в потязі по дорозі до Парижу, куди їхав у складі укр. дипломатичної місії; похований в Одесі.

Наукова спадщина Т.-Б. становить близько 140 праць, які присвячені майже всім розділам економічної науки. Найбільше значення має його теорія періодичних криз, вивченню яких він присвятив низку праць, що появилися і в перекладах на німецькій та французькій мовах і здобули йому світове ім'я. Менше популярна його дуалістична теорія вартості, яка базується на критиці трудових теорій Д. Рікардо і К. Маркса та теорії граничної корисності австрійської економічної школи. Т.-Б. багато уваги присвятив розробці теоретичних засад кооперації, і працями в цій ділянці він належить до числа найвидатніших теоретиків кооперативного руху у Східній Європі.

Радянські автори, цитуючи полемічні писання В. Леніна проти теорій Т.-Б., називали його буржуазним економістом й активним діячем контрреволюції на Україні.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії / http://www.uk.wikipedia.org/wiki
(у редакції В.М. Артеменка)